4.5. Особливості застосування механізмів психологічного захисту працівниками податкової міліції

Корсун С.І., Ткачук Т.А.

У таблиці 4.23 представлені середні показники та достовірність відмінностей механізмів психологічного захисту у курсантів першого та п’ятого курсів факультету податкової міліції.

Таблиця 4.23. Результати дослідження механізмів психологічного захисту курсантів факультету податкової міліції

Курсанти п’ятого курсу достовірно частіше вдаються до механізму психологічного захисту – інтелектуалізація (р<0,05), що є свідченням схильності уникати ними неспокою шляхом раціональних міркувань. В існуванні такої можливості вони переконують себе і оточуючих. На підставі різних точок зору прагнуть побудувати свою концепцію, як панацею від неспокою та тривожності, що контролюються педантичністю, прагненням все передбачити. Заздалегідь продумують всі варіанти своєї поведінки та їх наслідки. Емоційні переживання маскуються підсиленими спробами раціонального тлумачення подій. Інтелектуалізацію можна вважати зрілим захисним механізмом, який спрямований проти зовнішніх фрустраторів. Першокурсники у порівнянні з випускниками при переживанні емоційно складної ситуації менш схильні використовувати для її вирішення логічні установки. При використанні цього механізму захисту курсанти першого курсу намагаються керувати емоційними проявами за рахунок пояснення причин їх виникнення. Також відбувається зниження значущості причин, що стали чинниками виникнення негативної та складної для особистості ситуації. На думку Р. Плутчика та співавтор., існує висока ймовірність того, що особистість з сильним самоконтролем буде використовувати інтелектуалізацію як основний механізм.

За захисним механізмом витіснення суттєво вищим (на 1,29 б.) вияився показник в групі курсантів першого курсу (М = 6,44 ± 0,42) у порівнянні з групою п’ятикурсників (М = 5,15 ± 0,27), при р<0,05. Тобто, першокурсники у більшій мірі схильні стримувати почуття страху шляхом забування обставин, в яких довелося його відчути, уникати схожих ситуацій та думок про них. Відсторонене сприйняття того, що відбулося допомагало їм дистанціюватися від проблем та забути психотравмуючі події недавнього минулого.

Достовірна відмінність між випускниками та першокурсниками була помічена за шкалою МПЗ «компенсація» (р<0,05). Це означає, що курсанти першого курсу у більшій мірі стримують почуття неповноцінності від реальних або уявних втрат, недоліків (у тому числі фізичних), організують їх заміну. Вони схильні ідентифікувати себе з конкретним або абстрактним ідеалом, отримуючи від цього задоволення, відчувають надкомпенсаторне бажання довести всім свою значущість та реалізують комплекс неповноцінності у мріях про славу, силу, багатство. Першокурсники порівняно з випускниками у більшій мірі виявляють стурбованість з приводу своєї зовнішності або поведінки, люблять у будь-який спосіб звертати на себе увагу та потребують підтвердження з боку оточуючих своїх реальних або уявних переваг, оскільки самі в них апріорно переконані.

За вираженістю МПЗ «заміщення» також були помічені відмінності між представниками обстежуваних груп. Достовірно вищими (р<0,05) вони виявилися у випускників (М = 5,27 ± 0,15) порівняно з першокурсниками (М = 4,19 ± 0,43). Курсанти з високими показникам за цією шкалою частіше проявляють у поведінці агресивні тенденції, які спрямовані на об’єкт, що являє собою меншу загрозу. Можливо, що висока відданість соціальним нормам і невпевненість у своїх силах не дозволяють їм відкрито проявляти агресію на об’єкти, які провокують її виникнення. Саме через це емоційну напругу, яка виникає вони виливають на інші, більш доступні об’єкти. Варто зауважити, що згідно структурної теорії емоцій Р. Плутчика, базовою емоцією, яка взаємопов’язана із захисним механізмом заміщення є гнів. За відсутності такого захисту особистість напряму виражала б свою агресивність, що призвело б до виникнення серйозних конфліктів.

Високі значення показника МПЗ «проекція» у курсантів п’ятого курсу (М = 6,14 ± 0,51) відображають факт виправдовування ними своїх вчинків, які походять від неприйнятних для свідомості бажань, установок і мотивів. Механізм «проекція» шляхом використання критики оточуючої дійсності дозволяє їм не помічати почуття неповноцінності і невпевненості у собі. Всі об’єкти і суб’єкти оточуючої реальності розглядаються ними в аспекті оцінювання власної значущості. Ймовірно, досліджувані відчувають виражену невпевненість у собі, почуття неідентичності, низьку самоцінність, яка включає неадекватне самосприйняття і самооцінку (дуже занижену або завищену).

МПЗ «регресія» пов’язана з інфантильною установкою на залежну поведінку, отримання допомоги і підтримки зовні. Цей захисний механізм дає можливість у випадку фруструючої ситуації у дії реалізувати свої імпульси, що чинить перешкоди усвідомленню ситуації. Він зайняв шосте місце у використанні першокурсниками (М = 4,41 ± 0,85) і останнє – випускниками (М = 3,32 ± 0,24). Регресія може розглядатися як повернення до більш онтогенетично примітивних форм психічної активності і поведінки. Слабкість емоційно-вольового контролю, почуття дитячої незахищеності спонукає особистість самостійно провокувати конфліктні ситуації. Невисока напруженість даного механізму захисту обстежуваних груп дозволяє передбачити, що він сприяє природній незахисній адаптації.

За дії механізму психологічного захисту «реактивне утворення» малоусвідомлювані, особистісно неприйнятні установки і думки попереджуються завдяки розвитку протилежних (як правило, перебільшених) цим бажанням установок і форм поведінки. Цей механізм пов’язаний із засвоєнням «вищих соціальних цінностей» і його прояв може бути результатом потреби дотримуватися суспільних норм і правил поведінки. Проте, високі показники за МПЗ «реактивне утворення» в окремих представників обстежуваних груп можуть свідчити про те, що вони відрізняються гіпертрофованою соціабельністю, нормативністю, пунктуальністю, пригніченням інтересів і бажань, які соціально не є схвалювальними. Зверхнормативність, високе прагнення відповідати загальноприйнятим стандартам поведінки, педантичність знижують репертуар адаптаційних процесів. МПЗ «реактивне утворення» зайняв останнє місце у використанні першокурсниками (М = 3,67 ± 0,64) і шосте – випускниками факультету податкової міліції (М = 4,43 ± 0,13).

Результати дослідження механізмів психологічного захисту малодосвідчених та досвідчених офіцерів податкової міліції в динаміці професійного становлення подані у таблиці 4.24.

Таблиця 4.24. Результати дослідження механізмів психологічного захисту офіцерів податкової міліції

Механізм психологічного захисту інтелектуалізація, за якої особистість створює логічні (псевдорозумні), але благовидні обгрунтування своєї або чужої поведінки, дій або переживань, викликаних причинами, які вона не може визнати через загрозу втрати самоповаги посідає перше місце в ієрархії захисних механізмів у досвідчених та четверте – у малодосвідчених працівники податкової служби. Опинившись у важкій ситуації представники обстежуваних груп захищаються від її негативної дії шляхом зниження значущості для себе та інших причин, які викликали цей конфлікт або психотравмуючу ситуацію. Досвідчені офіцери достовірно частіше вдаються до даного МПЗ (р<0,05), що свідчить про раціональне осмислення ними конфлікту, культивування відстороненого погляду на речі для підтримання почуття власного спокою та використання псевдологічних пояснень і виправдань людей або подій заради уникнення негативної оцінки себе. Прагнення емоційної стійкості та збереження душевної рівноваги реалізується у них шляхом знаходження позитивних сторін у будь-якій невдачі. Від суб’єктивних переживань вони втікають шляхом звернення до загального. За цього способу можуть спостерігатися спроби знизити цінність недоступного для особистості досвіду. Отже, МПЗ інтелектуалізація проявляється у надмірно «розумовому» способі подолання конфліктної ситуації за рахунок логічних установок без емоційни х переживань включає і сублімацію витіснених бажань і почуттів в соціально прийнятні форми діяльності.

Достовірна відмінність між малодосвідченими та досвідченими фахівцями-податківцями (р<0,05) була помічена за захисним механізмом проекція, що свідчить про більшу схильність малодосвідчених до заздрощів та пошуку негативних причин успіху оточуючих, переконаність у чужій непорядності, приписуванні неприємним їм людям ворожості, нетерплячість до реальної або надуманої демонстрації чужої переваги. Їм притаманна несвідома ворожість до проявів чужої егоїстичності, як маскування власного приховуваного егоїзму та егоцентризму. Цей захисний механізм, шляхом приписування оточуючим негативних якостей, у тому числі і власних дозволяє нівелювати та ігнорувати власне почуття неповноцінності та невпевненості у собі.

МПЗ «заміщення» зайняв третє місце у використанні досвідченими (М = 5,51 ± 0,44) і п’яте – малодосвідченими офіцерами (М = 4,69 ± 0,51). Даний механізм свідчить про надання переваги досліджуваними розряджати напругу, створену фрустрованою потребою, шляхом заміщення об’єктів такої потреби на більш доступні і менш небезпечні. Досвідчені податківці у більшій мірі схильні переносити агресію, викликану значущою особою на сторонній об’єкт, допускаючи у своїй поведінці грубість та схильність протирічити людям, вбачаючи в них зручний об’єкт агресії. Вони схильні відреаговувати власні негативні емоції на близьких, беззахисних, залежних від них людях. Їм притаманна реальна або надумана фізична слабкість та бажання її компенсувати. Таким чином, досвідчені фахівці можуть знімати емоційну напругу, але такий спосіб поведінки заважає реалізації поставленої мети та вирішувати конфліктні ситуації.

МПЗ «витіснення» включає ізоляцію, за якої психотравмуючий і емоційно підкріплений досвід індивіда може бути усвідомленим на когнітивному рівні, але ізольований від афекту тривоги. Під витісненням виступають усвідомлені зусилля, довільне подавлення фруструючого враження шляхом переносу уваги на інші форми активності. За частотою використання він зайняв перше місце у малодосвідчених (М = 6,05 ± 0,21) і четверте – у досвідчених фахівців (М = 5,48 ± 0,26). Можна припустити, що працівники обох груп використовують такий захисний механізм при виникненні професійно-складних психотравмуючих ситуацій. Слід також зазначити, що складна ситуація таким чином не вирішується, а подавлені емоції, імпульси та переживання проявляються (знаходять вихід) шляхом утворення невротичних симптомів. Можна припустити, що згаданий захисний механізм може використовуватись працівниками-податківцями для уникнення спогадів про виконання важких професійних завдань, що супроводжувались великою кількістю стрес-факторів та стали чинником виникнення у особистості негативних психічних станів.

Наступна достовірна відмінність між малодосвідченими та досвідченими офіцерами (р<0,05) була помічена за захисним механізмом компенсація. Даний МПЗ допомагає впоратися із внутрішньою напругою шляхом фантазування або мрій, метою яких є виправлення або поповнення почуття власної недостатності і нівелювання емоцій, пов’язаних з цим переживанням. Така захисна реакція у більшій мірі властива досвідченим фахівцям. Цей механізм можна розглядати як форму захисту від комплексу неповноцінності, за якого запозичені в інших цінності і установки застосовуються у дії, але не стають метою самої особистості. Дія цього захисного механізму допомагає виправити найчастіше уявні та надумані недоліки у своїй особистості. Найчастіше така поведінка спостерігається при необхідності уникнення складної ситуації, що може викликати фрустрацію або для підвищення рівня власної самодостатності. Слід зазначити, що особистості, які найчастіше використовують цей захисний механізм, схильні шукати ідеали в різноманітних сферах життєдіяльності та орієнтуватися на них. Таким чином, можна відмітити схильність досвідчених фахівців до корекції певних, можливо реально неіснуючих недоліків та небажаних особистісних властивостей.

У психоаналізі «регресією» називається МПЗ, засобом якого суб’єкт уникає або прагне уникнути тривоги шляхом повернення до більш ранньої стадії розвитку і який можна розглядати як захисний механізм незрілої, інфантильної особистості, яка потребує допомоги і підтримки з боку. За МПЗ «регресія» була помічена достовірна відмінність між досвідченими (М = 3,77 ± 0,24) та малодосвідченими (М = 5,32 ± 0,12) працівниками-податківцями (р<0,05), що може свідчити про те, що останні у більшій мірі схильні залучати близьких та перекладати на них відповідальність за розв’язання власних проблем. У випадку, коли реальність не відповідає їхнім вимогам, схильні до фрустрації; за умови браку уваги з боку почуваються покинутими. Вони не терплять очікування бажаного, бувають у цьому випадку дратівливими, капризними та безпомічними. В умовах психотравмуючої ситуації їм притаманно відключення самоконтролю і прояв інфантильної поведінки. У стресовій ситуації схильні вдаватися до дитячих стереотипів поведінки, що стримує почуття невпевненості у собі та страх невдачі. Культивують у собі реакції на кшталт дитячих образ, якщо реальність не задовольняє їхніх миттєвих бажань.

«Реактивне утворення» також є незрілим захисним механізмом, який має функцію фіксації позитивного самоставлення шляхом вигідного порівняння себе з іншими, що зменшує почуття власної неповноцінності. Отримані результати дозволяють передбачити, що представники досліджуваних груп у відповідь на фруструючі обставини заміняють розв’язання складних задач на більш прості, використовують звичні поведінкові стереотипи, що істотно впливає на потенційно можливе подолання конфліктних ситуацій. Імпульсивність і слабкість емоційно-вольової сфери сприяють провокуванню конфліктних ситуацій самою особистістю і прямому виразу імпульсів у дії. Такі способи зняття емоційної напруги у поєднанні з виразом емоційних реакцій можна вважати неконструктивними захисними механізмами, оскільки це чинить перешкоди усвідомленню причин виникнення конфліктних ситуацій. Проте, той факт, що МПЗ «реактивне утворення» посів останні місця: 7-е місце у використанні досвідченими (М = 3,98 ± 0,13) та восьме – у використанні малодосвідченими працівниками (М = 3,78 ± 0,32) свідчить про те, що представники обстежуваних груп рідко вдаються до нього.

У таблиці 4.25 представлені середні показники та достовірність відмінностей механізмів психологічного захисту в офіцерів та курсантів підрозділів податкової міліції.

Таблиця 4.25. Результати дослідження механізмів психологічного захисту курсантів та офіцерів податкової міліції

Дані, представлені у таблиці 4.25 свідчать про наявність достовірних відмінностей між курсантами та офіцерами підрозділів податкової міліції за частотою використання окремих захисних механізмів.

Курсанти достовірно частіше порівняно з офіцерами вдаються до незрілих форм захисту – проекції і витіснення (р<0,01), що дозволяє охарактеризувати їх як більш схильних звертатися до захисних стратегій у конфліктній ситуації. Варто зазначити, що у літературі, присвяченій механізмам психологічного захисту відмічається, що переважне використання незрілих, неконструктивних примітивних форм психологічного захисту, до яких належать проекція, витіснення, регресія, заміщення визнається найбільш дезадаптивним, архаїчним і глибоко несвідомим механізмом [39, 191].

В основі МПЗ «проекція» лежить процес, за якого внутрішні переживання особистості, її емоції та почуття, що не приймаються людиною, проектуються або приписуються іншим, і потім проходять у свідомість у зміненому вигляді та обумовлюють змінене сприйняття певної ситуації, своїх прагнень та потреб. Таким чином, неприйнятні для «Его» властивості проектуються зовні, фактом свідомості вони стають вторинно. Базові емоції, які домінують при проекції – неприйняття або відраза. Гарно відомі приклади ханжества, коли людина постійно приписує іншим власні аморальні прагнення. Високі бали за МПЗ «проекція» у курсантів (М = 6,75 ± 0,12) відображають факт виправдання ними своїх вчинків, які походять з неприємних для свідомості бажань, установок і мотивів. Цей захисний механізм, шляхом використання критики оточуючої дійсності дозволяє майбутнім офіцерам не помічати почуття неповноцінності і невпевненості у собі.

Що стосується витіснення, то нижчі бали отримали офіцери (М = 3,58 ± 0,37), які значуще (р<0,01) відрізнялися від курсантів (М = 5,45 ± 0,23), що є свідченням того, що майбутні податківці частіше порівняно з нині діючими схильні до неусвідомлення не прийнятних особистістю бажань, думок, прагнень, почуттів. Витіснення є ригідним механізмом захисту і за умови інтенсивного його використання може призвести до психічної дезадаптації. З. Фройд вважав витіснення головним способом захисту інфантильного «Я». Як показує досвід, найбільш часто витісняються властивості, особистісні якості і вчинки, які не роблять особистість привабливою в очах інших та власних.

Офіцери достовірно частіше (р<0,01) порівняно з курсантами зверталися до захисного механізму «заперечення», який передбачає інфантильну підміну прийняття оточуючими, увагою з їх боку, причому будь-які негативні аспекти цієї уваги блокуються на стадії сприйняття, а позитивні допускаються до свідомості. У результаті індивід отримує можливість нехворобливо виражати почуття прийняття світу і самого себе, але для цього він повинен постійно притягувати до себе увагу оточуючих доступними йому способами. За даними В. Ташликова і О. Клубової, даний механізм психологічного захисту сприяє соматизації психічного конфлікту, розвитку і хронізації його [65, 157].

Отже, обидві групи досліджуваних мають достатньо високий ступінь напруженості захистів, що є свідченням того, що при виникненні конфліктних ситуацій вони часто звертаються до захисних механізмів. За вираженістю МПЗ інтелектуалізація, компенсація, заміщення, регресія, реактивне утворення між представниками обстежуваних контингентів не було помічено достовірних відмінностей. Натомість, вони існували щодо використання незрілих МПЗ витіснення і проекції, до яких достовірно частіше вдавалися курсанти. Офіцери достовірно частіше використовували МПЗ заперечення, хоча в цілому, вони частіше вдавалися до зрілих захисних механізмів, які дозволяють усвідомлювати травмуючу ситуацію, підвищуючи тим самим адаптаційні можливості.