Дороги

Богдан-Ігор Антонич

Богданові Кравцеву

Розгорнулась земля, наче книжка

(дороги, дороги, дороги).

Зашуміла трава і принишкла,

простелилась нам юним під ноги.

Тільки небо і тільки пшениця

(над нами, за нами, під нами).

Тільки безкрай і далеч іскриться,

тільки безвість вітає вітрами.

Голубінь, золотавість і зелень

(яруги, галявини, кручі).

Розспівались таємно: дзінь-дзелень

цвіркуни в конюшині пахучій.

Залізиста вода із криниці

(дороги, дороги, дороги).

О, відкрий нам свої таємниці

дивний місяцю мідянорогий!

Бо в дорогах звабливая врода

(о, зелень! о, юність! о, мріє!).

Наша молодість, наче природа

колосистим ще літом доспіє.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Три перстені. – Львів: 1934 р., с. 41.