Село

Богдан-Ігор Антонич

Володимирові Ласовському

Корови моляться до сонця,

що полум’яним сходить маком.

Струнка тополя тонша й тонша,

мов дерево ставало б птахом.

Від воза місяць відпрягають.

Широке, конопляне небо.

Обвіяна далінь безкрая

і в сивім димі лісу гребінь.

З гір яворове листя лине.

Кужіль і півень і колиска.

Вливається день до долини,

мов свіже молоко до миски.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Три перстені. – Львів: 1934 р., с. 45.