На шляху

Богдан-Ігор Антонич

Обплетений вітрами ранок

шугне, мов циганя з води,

і на піску кричить з нестями

обсмалений і молодий.

Ріка зміяста з дном співучим,

хвилясто хльостають вітри

І день ховає місяць в кручу,

мов у кишеню гріш старий.

Клюють ліщину співом коси,

дзвенить, мов мідь, широкий шлях.

Іде розсміяний і босий

хлопчина з сонцем на плечах.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Три перстені. – Львів: 1934 р., с. 33.