Веретено

Богдан-Ігор Антонич

Стрільчастий день, прозорий холод

і вся невпійманість краси.

Широко креслиш пісні коло.

Ех, пахне ранок. Срібло й синь.

Душа острунена й зелена.

Сміється сніг, сміюся я.

Червоним сонця веретеном

закрутить молоде хлоп’я.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Три перстені. – Львів: 1934 р., с. 39.