Весілля

Богдан-Ігор Антонич

Почалось так: упився я

від перших власних строф похмілля.

Був тільки місяць дружбою

на мому з піснею весіллі.

Як сталось те, як задзвеніло,

сказать не вмів оцього вам би,

коли б так серце не горіло.

Так народились перші ямби.

Слова не тесані в гамарні,

слова осріблені в вогні.

Складають радісні пісні

В весни заквітчаній друкарні.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Три перстені. – Львів: 1934 р., с. 28.