7. Жовняр

Юрій Федькович

Красно у полі орати,

Ще і снопи в копи складати.

Красно й на лузі косити,

Ще і косу в росу носити.

Красно йти з воли у поле,

Ще й звозити полон в стодолю.

Але з-за кого Бог дарив,

Як не з-за нас, бідних жовнярів?

Бо жовняр край свій боронить,

Та ще й хлібороба хоронить:

Бо жовняр сипле свою кров,

Аби господар був здоров.

Бо жовняр ставить свою грудь

За мир, за правду, добробуть;

Бо жовняр радо й душу дасть

Аби лиш людям був гаразд.

Примітки

Друк. Пісні жовнярські, 1887, стор. 16 – 17.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 544 – 545.