Свиня не до коня

Юрій Федькович

Казка

Одній свинці прийшло було щось до голови, й вона відблукалася від гурту, та стала ходити з кіньми.

– Ей, цьоню, – каже її мати, – покинь ся стада, та ходи з нами, бо свиня не до коня!

– Е, що ви мені маєте казати, – відзивається свинка, – хіба я не маю свій розум, чи що? Ви привикли з свиньми, та гадаєте, що нема понад них!

Але одної ночі, коли коні пасли на полі, приходить вовк. Коники збіглися на-млі-ока до купи, збилися у круг, та й гадають собі:

– Най тепер і сто вовків іде, ми не боїмось.

Аж тут свинка в писк, у вереск:

– Пускайте, – каже, – й мене межи вас, та ж я з вами товаришую!

Коні в сміх:

– Або ж ми тебе за собов кликали? А цю, погане рило!

Тимчасом видить вовк, що коні в крузі, та що не може їм нічого вдіяти, а щоби не пусто ходити, вхопив свинку та в ліс.

Не знаю, як там єму свининка смакувала, але се знаю, що:

– Свиня не до коня.

Бо шерсть не одна.

Примітки

Накруковано в «Бібліотеці для молодіжи», 1892 р., с. 15.

Подається за виданням: Федькович Ю. Писання. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., т. 2, с. 460.