Епілог

Вільям Шекспір
переклад Освальда Бургардта

(Виголошує Просперо)

Чари всі мої розбиті,

вже не можу ворожити.

Тут мене не залишіть:

до Неаполя пошліть.

Я здобув державу знову

і простив грабіжникові.

Оплесками щедрих рук

визволіть мене від мук,

щоб покинув я ці скелі,

край цей голий, невеселий.

Ви мені вітрила вмить

ніжним подувом надміть,

бо інакше згине в гробі

план мій – стать вам до вподоби.

Духів я повідпускав,

і відчай мене пойняв.

Помоліться ви за мене,

щоб я спасся від геєнни.

В небеса злинає спів

і рятує від гріхів.

Визволіть мене ви, браття,

то і вам гріхи простяться.

Примітки

Деякі коментатори гадають, що цього епілога не писав Шекспір. По-перше невластива Шекспірові будова речень, незграбний ритм і неглибокий зміст. В англійському театрі був звичай, що не автори, а інші особи писали прологи й епілоги до драм. «Отож, – каже критик Грант Байт, – дивно було б, якби Шекспір становив виняток із цього загального правила». До цієї думки і перекладач цілком приєднується.

Оплесками щедрих рук: Оплески здіймали той галас, що мусів порушити чари.

Помоліться ви за мене: Легенди оповідають, що часто душу чарівника, роковану на те, щоб піти до пекла, в останні хвилини його життя спасали друзі своїми молитвами. Чарівником був і Просперо. А що магію серед простолюду вважалося за «чортову науку», то, може, й виникла потреба виправдати героя, змусивши його наприкінці звернутися до глядачів із просьбою помолитися за грішника, що розкаявся і зрікся тайної науки.

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Торонто: Фундація імені Юрія Клена, 1960 р., т. 4, с. 387.