Сонечко

Михайло Харишин

Сонце завжди манить мене в путь,

Не дає спокійно дихать, поживати,

Вдосвіта бадьорить уже дух,

Вибиває лінь та змушує всміхатись.

Заглядає кожен раз в вікно,

Як би не ховався я від нього,

І радіє вже лише з того,

Що підняло знов мене на ноги.

Сонечко, найкращий мені друг,

Звеселяє душу мою зранку,

Я завжди вітаюся з ним вслух,

І чекаю нового світанку.

27.03.2010, Кишинів