До рідної мови

Софія Малильо

До мови рідної натхненно припадем,

відчуєм в ній свого народу болі,

одвічних сподівань невпинний щем

і нездоланне прагнення до волі.

У мові тій – душі його снага,

борінь його не скінчена ще повість,

добра, і мудрості палка жага,

і генія творящого високість.

Тож припадем до предківських джерел,

щоб рабськості здолати чорний морок,

аби наш дух, немов гірський орел,

ширяв привільно в світових просторах.

А руки щоб творили, хоч не рай,

а просто храми, і дороги й житла,

плекали сад, ростили урожай,

аби земля цвіла і щастям квітла.

Тож припадем до вічності криниць,

до роду славного найглибшого коріння,

щоб пам’ятали і про нас колись

майбутнього щасливі покоління.

12/IV-1991.