25.01.1902 р. До Івана Пулюя

Високоповажний добродію!

Оце якось на днях був в мене один з справляльників, що в Чернігові працювали коло справляння рукописів українського перекладу «Біблії». Він повиписував з перекладу багато біблійних йменнів, котрі в д. Куліша пишуться неоднаково: так, приміром, в одному місці Куліш ставе Абрагам, а в другому – Абрайам; раз пише Якоб, а другий раз – Яков. Познаходив він такі неоднаковості в йменнях та назвищах народів і в моєму перекладі, як-от: филистимляни, амореяни і филистимці, аморейці, ідумейці. Річ вибачлива й звичайна, коли праця тягнеться не місяці, а роки, та ще і в справі зусім новій в нашому письменстві. Хоч-не-хоч, а вислизне з голови через рік, через два те, що писалось і утворялось передніше, під впливом несподіваної творчості мови в голові.

Будьте ласкаві, добродію, візьміть вже на себе цю працю коло редакції «Біблії» і виправте ймення, підвівши їх під одну будлі-яку форму, котру Ви вважаєте за найліпшу. Як на мою думку, то було б добре ставити в перекладі «Біблії» ймення в тих формах, в яких вони вже поставлені д. Кулішем і Вами в перекладі «Нового завіту», де Ви, сукупно з Кулішем, брали спіл. Що стосується до назвища біблійних народців, то я б держався більше народної форми мови, бо в нас на Україні найбільше такі форми вживаються, як-от приміром: богуславці, корсунці, стеблівці, дацьківці, семигорці, цебто жильці сіл та містечок. Одно назвище в Куліша не припало мені до вподоби; це слово єгипці; краще було б сказати єгиптяни, як-от кажуть: кияни, а не киянці.

Але що робити з йменнями пророків в Кулішевому перекладі, переложених єврейською фонетикою в староєврейській формі? Такими йменнями, як Цхарія (Захарія), Обадъя (Авдій), коли б часом не налякати нашу громаду. Коли б часом і духовенство не спротивилось. Бо громада і на Україні і в вас в Галичині вже звикла до йменнів, як вони пишуться в «Святцях» та вимовляються в церкві в церковних книгах. Як на мою думку, то треба 6 доконче змінити їх на звичайно вживані в нас форми. Прихильники та хваленики українського письменства звичайно пережують і це, але коли б часом громадянство не стало гопки та не витріщило очей, як корова на нові ворота… що через цю новину не впізнала хазяйського двору.

Добродійка Кулішева писала до мене, що Ви недавнечко їздили до Відня подавати міністрові меморандум за заснування українсько-руського університету в Львові. Великий спасибі Вам за це! Чи пак швидко розпочне Британське біблійне товариство друкування нашої «Біблії»?

Зістаюсь з щирим поважанням до Вас

Іван Левицький.

Мій адрес той самий: Новоєлисаветинська, № 19, Ів[ану] Семеновичу] Лев[ицькому]. Київ.

Примітки

Вперше надруковано в «Літературному архіві», 1931, № 1-2, стор. 147. Подається за автографом (ІЛ, відділ рукописів, ф. 80, № 201).

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 392 – 393.