27.01.1902 р. До Бориса Грінченка
| 1902 року 27 січня. Київ |
Високоповажний Борисе Дмитровичу!
Недавно я одібрав од д. Кулішевої лист, написаний, певно, хапком і дуже неясний, щодо справи рукописів св. письма. З її листа я довідавсь, що д. Пулюй ще й до того часу не віддав рукописів Міллярдові і написав секретареві Міллярда, що як він не передасть їх до 15 січня в Відень, то вважатиме контракт за неважний. Я вже давно чув од д. Лисенка, що рукописи вислані усі, а д. Куліш писала мені раз якось, що, мов, от-от буде висланий останній рукопис…
А тим часом правдивої звістки про те, що усі дочиста рукописи вже вислані, я не мав. Бо чутки бувають усякові; їм дійсно не можна йняти віри. По тонові листа д. Кулішевої можна було гадати, що є якась притичина, що, може, не усі рукописи вислані д. Пулюєві. Та, сказати по правді, тон листів до мене д. Кулішевої буває часом такий мрійний, що я не розберу, чи то вона пише про факти, чи про свої мрії. В одному листі, приміром, вона пише так: «машини стукотять, гуркотять. От-от незабаром і візьму дитину моєї дружини на руки…» Я й пишу до неї, чи не писали часом до неї, що вже розпочато друкування біблії? А вона мені одповідає, що «то мої тільки мрії». Мені ж в цій справі цікаві не мрії, а факти, та ще й дуже дійсні. Тут мріями не покрепишся й не здобрієш!
З щирим поважанням зістаюсь
Ів. Левицький.
Примітки
Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. III, № 38356).
…од д. Кулішової лист. – Йдеться про лист Ганни Барвінок до І. Нечуя-Левицького від 4 січня 1902 р. (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 27915), в якому сказано, що Пулюй
«передасть і рукопись Св[ятого] п[исьма] Міллярдові. То нездужав Міллярд, то британці бажали нових гарантій – тілько уміння і терпіння д. Пулюя зуміло се діло рушити таким приступом. Заявив секретарю Міллярда, що як до 15 січня не буде передана йому копія Св. п., то він вважатиме контракт за неважний. На се дістав відповідь від секретаря, щоб прислав копію до Відня».
…«машини стукотять, гуркотять»… – В листі до І. Нечуя-Левицького 24 листопада 1901 р. Ганна Барвінок писала:
«Щодо біблії, то в моїй голові станки друкарські гуркотять і стукотять, се мені настояще, не писано» (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 27912).
Я й пишу до неї… – Цей лист І. Нечуя-Левицького нам не відомий.
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 393 – 394.