26.02.1902 р. До Бориса Грінченка
| 1902 року 26 лютого. Київ |
Високоповажний Борисе Дмитровичу!
В «Причепі» слова, показані Вами, – це друкарські помилки в обох виданнях: замість каманом, треба було надрукувать калганом. Калган – це корінець рослини, схожий на хлапу або на солодкий корінь, а що таке бодян, то я й сам не тямлю, бо це слово приписано небіжчиком Кулішем. Я ні горілки, ні деяких настойок ізроду не пив, то й не тямлю в них смаку.
В «Світогляді» – каможну воду – це знов помилка друкарська, бо в Галичині часом не розібрали гаразд рукопису. Там повинно стояти – заїржавлену, калюжну воду, а може й каламутну. Але, надісь, повинно бути – калюжну воду, як-от, прикладом, кажуть – річану, криничану або криничну (в Стеблеві кажуть криничину).
Я сам не держав коректури, то й чимало помилок позоставалось в виданнях, ще й помилок дуже смішних. Прикладом, в «Старосвітських батюшках», в тому місці, де описується образ Покрови, цей чудернацький утвір сільського маляра, – надруковано, що на патріархові омофор намальований, неначе дамка, а треба б було надрукувати неначе дошка (тертиця). Що подумають читальники про ту дамку на духовній особі, я цього на жадний спосіб не вгадаю. Є чимало й дрібніших помилок, як-от, пуля (в III т.) замість куля, і т. д., але без цього вже жадна книжка не обійдеться, як вівця найчепурніша без реп’яхів.
Щиро шануючий Вас
Іван Левицький.
P. S. Чи пак не кажуть в Галичині каман замісць калган? І з цього могла виникнути помилка вже не друкарська.
Примітки
Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. III, № 38354).
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 398 – 399.