Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

З Кишинева

Іван Нечуй-Левицький

Українська трупа М. Старицького і Кропивницького, переїздячи з Харкова до Одеси на зимовий сезон, заїхала по дорозі до Кишинева. В недовгий час, од 15-го ноября до 1-го декабря, трупа дала в Кишиневі 13 спектаклів. Міський театр Гросмана невеликий, дає всього 600 крб. збору, що для такої великої трупи, та ще з своїм власним оркестром, дуже мало. На щастя, в Кишиневі є великий мурований цирк Флорера, приладжений і до давання театральних штук з сценою, з ложами та партером. Трупа найняла сей цирк і давала в нім свої спектаклі.

Слава про артистів української трупи давненько вже дійшла і до Кишинева. На самий перед пішли на сцені «Наталка Полтавка» та «Сватання на Гончарівці», котрі не раз уже йшли в Кишиневі до того часу. Вже й на цих спектаклях було багато публіки. В неділю 18-го ноября пішов «Глитай» Кропивницького – і публіка залила й затопила театр. Приставляли стільці, де тільки можна було приставити, а публіка розбирала білети. Брали білети, з-за недостачі місця, навіть за куліси. В касі збору було 1200 карбованців. Народу було так густо, що не було де повернутись. Для безпечності на будущі спектаклі, якби трапилось яке нещастя, поліція звеліла винести з партера 70 крісел, з балкона три ряди лавок та з галереї 140 місць на лавках.

На всіх спектаклях було народу повнісінько. Білети треба було брати заздалегідь. З провінції, з повітових городів понаїздило багато людей. В трьох кращих гостиницях не зісталось ні одного порожнього номера, трудно було дістати обід. Між театральною публікою може була третя частина українців; можна сказати, що тільки половина публіки зовсім розуміла український язик. Друга половина мало розуміла язик штук, а все-таки йшла в театр: і молдавани, і греки, і вірмени, і жиди, і болгари, бо як говорили – артисти так чудово грають та співають, що навіть не розуміючи половини того, що говорилось на сцені, можна було любуватись грою та співами артистів. Після Києва, Одеси та Миколаєва Кишинів дав трупі найбільший грошовий заробіток.

Ентузіазм у публіці великий. Пані Заньковецька та п. Кропивницький – се таланти перворядні. Заньковецька чудово грала ролі як драматичні, так і комічні; Кропивницький в комічних ролях викликав істеричний сміх. Ті два таланти стоять тепер на самому версі своєї артистичної слави. Дуже талановиті Садовський, Саксаганський, пані Затиркевич, пані Вірина і п. Грицай завсігди викликали енергічні «браво» та оплески.

Декотрі п’єси, як оперету «Утоплена» та «Невольник», не можна було ставити на такій малій сцені, бо для них декорації дуже великі і не пригодні для малої сцени. Трупа Старицького – Кропивницького зіставила по собі в Кишиневі гаряче співчуття та жаль за її виїздом, невважаючи на мішану людність того міста, де, як кажуть, що чоловік, то й інша національність. Бажаємо, щоб трупа ще коли завітала до Кишинева.


Примітки

Вперше опубліковано в газеті «Діло», 1884, № 141 (додаток до № 141 «Діла»). Автограф зберігається в ІЛ, ф. 100, № 2295.

Захоплений звіт про великий успіх у Кишиневі трупи М. Старицького та М. Кропивницького, що давала вистави від 15 листопада до 1 грудня 1884 р.

Датується початком грудня 1884 р.

Подається за першодруком.

Вірина (Колотоновська) Олександра Іванівна (рік нар. невід. – 1926) – українська артистка. Почала виступати на сцені 1882 р. Виконавиця комедійних і драматичних ролей.

Грицай Василь Овсійович (1856 – 1910) – український актор. Розпочав свою діяльність 1883 р. в трупі М. Кропивницького. Пізніше був у трупі М. Старицького і один час очолював власну трупу.

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. Ф. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 118 – 119.