Думки...

Тодось Осьмачка

…що виникли під час писання книжки
«Ротонда душогубців»

1. Хто в мистецтві має розум, а не має почуття, той не має генія. А хто не має розуму, а має почуття, той божевільний. Тільки той, хто у мистецтві має і розум, і почуття – держить у собі світло дня, і ним тоді цікавляться і полісмени всього світу.

2. Неохайність у композиції якогось твору мистецтва і неохайність в обробці не можна простити жодному мистецькому майстрові, бо неохайність віднімає блиск поезії навіть у самого життя людського, а не лише у якости якоїсь праці. Неохайність не можна вибачати навіть тоді, коли мистець занедужав або омертвів духом від недуги. Неохайність порушує усталений лад етичного світу і наближує його до катастрофи.

3. Поетом зву я ту людину, що про Бога і про людей, і про речі світу може сказати правдивіше ніж я.

4. Коли розумна людина виявляє свою дурість, тоді вона вільна і незалежна ні від кого, бо боятися глупоти – це боятися оточення і бути залежним. І залежність є найкращий екзаменатор мудрости.

5. Я гадаю, що коли тяжіння між космічними річами є, то простір, у якому пробувають згадані тіла, все зменчується і зменчується на підставі Кеплерового закону, що говорить, що тіла спрямовуються до сполуки між собою. Тому ми, істоти, що думаємо, мусимо чекати знищення всіх несчисленних річей у одній універсальній речі одної форми.

6. Люди взагалі живуть тільки почуттям, а вимагати від їх, щоб вони жили думками, це однаково, що вимагати у богів, щоб вони нас почули.

7. Люди розповідають для того, аби повідомити одне друге про себе те, що вони узнали. І книжки пишуть про те саме. Але через те, що ми, люди, живемо своїм віком на одному малесенькому місці і дивимося у одно малесеньке місце просторів неба і землі, то ми і взнаємо про себе завжди те саме, що узнавали наші предки і наші товариші. І будемо узнавати те саме, що вже узнане, тільки що у логічних реченнях ставатимемо розділові знаки у инших місцях. І це нас тішитиме, і трохи вдовольнятиме, бо ми будемо завжди діяльні.

8. У нас немає вільної преси, бо дурість і безсовісність є страшніше невільництво від кріпацтва. І наша орігінальна думка є першою жертвою наших газет і журналів, і приречена ними до перманентної зради своїй нації. Приречення до мовчання, яке в наших умовах кричить голосніше і красномовніше до нашого могутнього ворога ніж базарні голосномовці та радієві апарати.

9. Цілий вік жити обов’язком – це бути арештантом, хоч і не пробувати в тюрмі. Але якби добровольців для такої неволі не хватило, то це й був би кінець світу.

10. Послухай чорта, то будеш сподіватися ріг собі на чоло.

11. Бути дурним – це щастя людині на нашій землі похоже на те, що античні греки колись скорботно визначали, кажучи: «Найщасливіший той, хто ще не народився, А як народився, то буде щасливіший, коли швидче умре». Та удавати дурного – це бути мудрим на цім світі. Тільки, що мудрість, ми знаємо, все ж таки менша від щастя.

12. Показати людину засобам мистецтва – це показати дурість і мудрість нашого часу, а Автора показу явити божеством, яке завжди нещасливе від ясного бачення світу.

13. Мудрі люди не для того говорять свої думки, щоб показати які то вони мудрі, а для того, щоб погані життєві явища освітити думками і врятувати людські душі від непотрібу, а добрі явища життя підтримати і зацікавити ними школярів.

14. Мудрих людей форма цікавить тільки тією якістю, яка допомагає сприймати думку просто і всеосяжно. Вони не неокласики.

15. Молоденьке сонце на обрію і людина з поверненим лицем до його – дві речі, які творять свіжість думки. І ніколи та людина, що має ясне і свіже сприймання світу, не може бути злочинцем. І через те треба, щоб люди не утомляли одне другого.

Джерело: Осьмачка Т. Ротонда душогубців. – [Б. м.: 1956 р.,] с. 362 – 364.