Піснь Відортова

Тимко Падура

Не журися, мій хазяю.

Не за датком я іду:

От так сяду, заспіваю.

Відспіваю, та й піду.

Від містечка до столиців.

Від столиці до села,

Для лицарів, для дівиців

За Відортом піснь гула.

Старі заміси його знают.

Він діл давних учит вас.

В його піснях одживают

Змерлі літа, змерлий час.

В Запорожі літ немало

На дніпрових берегах

Козакам ся проспівало

О Богданах – козаках.

Хоть як мило з ними жити,

Хоть як щастя іде вік.

Іду в Польщу закінчити

Шістьдесятий восьмий рік.

Відчиняйте замку брами,

Ляцька піснь в нім загуде,

Пожурится співак з вами,

Пожурится та й піде.

Жадних скарбів він не мав

І не хоче їх од вас:

Нехай тілько хто згадав:

Колись Відорт був у нас!

Примітки Ю. Романчука

Се якби варіант пісні «Лірник», надрукована в виданні Яблонського (1842) і в статі Бояна (Лисенка) в львівськім півмісячнику «Зоря» з 1894 року та в тій формі довгий час загально співана, особливо в Галичині, а зложена, може й самим Відортом. Грегор Відорт був надворннм співаком-торбаністом у гр. Вацлава Ржевуського, він скомпонував більше пісень, межи ними найбільше знана: Гей виїхав Ревуха (– Ржевуський) на поле гуляти. Й цілий рід Відорта був музикальний, іменно син Грегора Каєтан і внук Франц.

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 442 – 443.