2
Переклад Степана Руданського
Варіанти тексту
|
||
Зажурилися забрала [46],
І весілля плаче,
І Святослав зажурився,
Смутний сон побачив.
«Снилось мені, – став казати, –
І виділи очі,
Що в Києві меж горами
Спав я сеї ночі,
І що ви коло постелі
Тисової стали
І чорною папломою
Мене одягали;
Що хтось мені вино черпав,
Вино синє було
І з тяжкою трутиною
Ізмішане було;
Що з порожніх черепашок
Жемчуг висипали
Мні на груди якісь люди
І мя милували;
Що в теремі злотоверхім
Стелю похитнуло,
І дошки самі стояли,
Сволока не було;
Що ворони ті бісові
Всю ніч-вечір грали
Та у Плінська [47] на болоні
Ліса оббивали…
А я шлю їх і не зішлю
На синєє море!..»
«Княже! – мовили бояре, –
Ум забрало горе!
Се ж бо в тебе два соколи
Полетіло з хати.
З отня стола золотого
Щастя пошукати;
Пошукати Тмуторканя,
Вернути додому
Або шеломом попити
Великого Дону.
То вже крильця тих соколів
То вже припішали,
Тії крильця вже погані
Шаблями обтяли,
А самих їх опутали
В желізнії пута,
Бо в день третій – пам’ятаєш,
Темно було тута,
Два червоних стовпи згасло,
Два сонця стемніло,
І молодих два місяці
З ними потемніло.
То Олега й Святослава
Тьма обволочила,
То й на річці, на Каялі,
Тьма світ перекрила…
Горе, горе землі Руській
Великеє дуже:
Розсипались половчани,
Як гніздо пардуже [48],
Розсипались, розіллялись,
В морі затопили,
І їх буйство великеє
Дає фину сили.
І знеслася уже ганьба
І стала хвалою,
Уже й нужда підійнялась,
Тріснула на волю,
Уже й диво покотилось
По чистому полю.
І готськії діви грають
По синьому морю
І по березі співають,
Руським злотом дзвонять [49];
Вихваляють врем’я Буса [50],
Земсту Шараконя;
І милують тую земсту,
Як дитину мати, –
А нам уже, нам, дружині,
Весілля не мати!»
Примітки С. Руданського
46. Забрала – стіни, якими обгороджували міста-фортеці.
47. Плінськ, теперішній Плісків в Галіції.
48. Гніздо пардуже – виводок барсів.
49. Готи в III віку осіли в Криму і коло 1050 р. були підбиті половцями. Отож-то і не диво, що після половецького грабежу в Руській землі готськії діви могли дзвонити руським золотом.
50. Їдні (Кучарський) думав, що Бус то Бокс, король слов’ян, антів, про которого Йордан споминає коло 373 р., а другі (Дубенський) думають, що то Болуш, хан половецький, з которим в 1055 р. половці перший раз входили в Переяславську область.
Шараконь, чи Шаракунь – славний воєвода половецький.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 234 – 236.