4

Степан Руданський

Будь спокійний, дядьку,

Я тебе впевняю:

Не пущу їх марне

І не прогуляю.

Не пущу їх марне

І не прогайную,

Складу на науку

Свою дорогую.

I як господь зволить

Кілька літ нам дати,

Віддам тобі гроші,

Як захочеш взяти.

Но як, не дай, боже,

Згину на чужині,

Зумилосердися

На моїй родині!

На моїй родині

Ти змилосердися,

А за мою душу

Богу помолися.

Тим часом, ковалю,

Здоров зоставайся.

Пришли, не скупися,

Довго не вагайся.

Довго не вагайся,

Не завдавай жалю,

Бо й так мені горе,

Прохоре-ковалю!..

21 V. 1857.