Першодрук

Степан Руданський

Гей-гей, воли! Чого ж ви стали?

Чи дуже поле заросло,

Чи лемеша іржа поїла,

Чи затупилось чересло?

Бадилля зсохло, вже й валиться,

Леміш я добре насталив,

А чересло моє новее…

Чого ж ви стали? Гей, воли!

Гей-гей, воли! Чи зсохло поле?

Чи плуг у землю не іде?

Чи дерев’яная полиця

Тяжкої скиби не зведе?

Земля пухкая, плуг не стогне

І скибу добре відвалив,

І борозна уже чорніє…

Чого ж ви стали? Гей, воли!

Гей-гей, воли! Зоремо поле,

Насієм ярого зерна,

Пройде разок тонкеє рало,

І пробіжиться борона.

А там – дивись – зібралась хмарка,

Дрібненький дощичок полив, –

І нива шовком зеленіє…

Чого ж ви стали? Гей, воли!

Гей-гей, воли! Зерно поспіє,

І заколосяться поля,

І верне нам за піт кривавий

Із лишкою свята земля.

Тоді збирай колосся повне

Та тільки господа хвали…

Чого ж ви стали, мої діти?

Пора настала! Гей, воли!

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 484.