Напровесні

Сидір Воробкевич

1

Сумно чорний ворон кряче,

Вихор лози в двоє гне,

Сиві хмари і сніжницю

На всі сторони жене.

Сосни і ялиці стогнуть

І валяться до землі, –

Ще такої хуртовини

Не було у нас в зимі.

То Євдоха чабаниха,

Темних гір дичка страшна,

Прочуває, що вже хоче

Загостити в світ весна.

А химерна через зиму

Не гуляла танець свій,

Лиш тепер ся нагадала

І вбирає дивний стрій.

Надіває аж дванадцять

Волохатих кожухів

І гуляє верховинов –

Ти думаєш: божий гнів

Розпустився божим світом,

Що надходить кінчина, –

А то танець розпочала

Полонин дочка страшна…

2

Чорні хмари розійшлися,

Дикий вихор вже утих –

І не крячуть гайворони

Вже на деревах сумних.

Мочарами вже зацвіли

Бриндушечки без числа,

А лугами вже співає

Щебетушечка мала.

Вже дівчата чорноброві

Кужіль кинули в куток

І співають зільниками

Наших милих веснянок.

На горбочку під дубровов

Хлопці співанок вже тнуть, –

А в долині в луговині

Вівці скачуть і пасуть.

Видко, видко, вже Євдоха

Поскидала кожухи;

Як гуляти докінчила,

Щезли всі зими страхи.

Подобріла, погулявши:

«Отепер я відпічну!

А ви, люди, привітайте

Щебетушечку весну!»

Примітки

День св. Євдокії Іліопольської відзначається 1 березня (за юліанським стилем.

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 70 – 71.