«Прошу тебе, соловію…»

Сидір Воробкевич

Прошу тебе, соловію,

Пташино маленька,

Щоб так дуже ти у гаю

Не співав з-раненька,

Бо ти хлопця мого збудиш.

Я його приспала,

Я го хочу і збудити

Й тому ранше стала.

У городі красна рожа,

Я зірву і мого

Чорнявого і милого

Хлопця молодого

Зо три рази лиш погладю,

Він протворить очі

І знов губи поцілує

Рум’яні, дівочі…

Примітки

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 73.