Дослідження поселення Автуничі у 1994 році

Моця О.П., Готун I.А., Коваленко В.П., Петраускас А.В., Шевцова Л.В.

Джерело : “Археологічні дослідження в Україні в 1994-1996 роках”, К., 2000 р., с. 106 – 108.

Роботи на поселенні Автуничі, що датується кінцем X – рубежем XII-XIII ст., ведуться Дніпровською давньоруською експедицією з 1987 р. До поточного польового сезону відкрита площа склала близько 23,2 тис.м2, досліджено 371 будівлю, 213 ям, 119 канавок від огорож. Простежено планіграфічні особливості пам’ятки; ідентифіковано основні типи споруд; вивчено особливості взаєморозташування об’єктів житлового, ремісничого, промислового та господарського призначення; виділено п’ять хронологічних етапів у розвитку селища та соціальний аспект в його забудові. На сьогоднішній день це найширше досліджене розкопками південноруське село, що дає можливість говорити про специфіку й особливості давньоруських селищних структур.

Комплексне вивчення матеріальної культури поселення проводилось із залученням спеціалістів з суміжних дисциплін. У дослідженні матеріалів, отриманих в ході розкопок, брали участь д.і.н. Г.О. Пашкевич (ІА НАНУ) – палеоетноботанічний аналіз; к.і.н. О.П. Журавльов та О.В. Маркова (ІА НАНУ) – археозоологічні дослідження; к.і.н. Г.О. Вознесенська (ІА НАНУ) – металографічне вивчення ковальських виробів; к.і.н. Д.П. Недопако, к.і.н. С.В. Паньков (ІА НАНУ) – аналіз матеріалів залізоробного виробництва; В.В. Булгаков (НМІУ) – аналіз амфорних матеріалів; В.І. Булгакова (НМІУ) – дослідження полив’яної кераміки; к.г.м.н. Е.О. Ярощук, Л.Т. Ніколаєва (Геологічний музей ЦНПМ) – мінералогічне визначення; к.г.м.н. Г.Ш. Черниш (ЦДІАЗ) – петрографічне визначення; М.М. Заєць (об’єднання “Чернігівліс”) – дослідження фрагментів деревини; к.б.н. В.К. Горб (ЦБС НАНУ) – дендрологічне визначення; Т.Н. Самсонова (НДІ судових експертиз) – судово-біологічна експертиза; к.і.н. М.А. Сагайдак – дендрохронологічне обстеження; д.б.н. В.М. Єрмоленко, М.А. Нестеров, В.Ю. Назаренко (ІЗ НАНУ) – ентомологічне дослідження; к.б.н. А.М. Пекло (ІЗ НАНУ) – палеоорнітологічне визначення; А.В. Корнюшин (ІЗ НАНУ) – визначення морської раковини; працівники Чернігівської обл. СЕС – хімічний аналіз води. В перспективі планується співробітничати з фахівцями у галузі морфології грунтів, дослідниками кольорових металів та скла.

Значна увага надається вивченню округи давньоруського часу. Проводяться роботи в галузі народознавства. Це дозволило провести ряд етнографічно-археологічних паралелей.

Унікальність отриманих матеріалів дала можливість включити їх до постійної експозиції НМУ (спеціалістами музею організовано також тимчасову виставку для місцевих жителів на базі експедиції в період її роботи).

Крім співробітників ІА НАНУ та Чернігівського педінституту – організаторів експедиції, в її роботі приймали участь викладачі та студенти Брянського педінституту, Гомельського університету, Київських університету та педуніверситету, працівники Чернігівського, Гомельського, Брянського археологічних центрів, Чернігівського та Білоцерківського історичних музеїв.

На пам’ятці досліджено численні об’єкти, пов’язані з гончарством : кар’єри для добування глини, глинники для її відмучення, житла-майстерні гончарів, горни для випалу продукції, допоміжні споруди. Досліджені будівлі, пов’язані з лісохімічними промислами (смолокурні, дігтярні); сільськогосподарські (снопосушильні, загони для худоби); об’єкти побутово-господарського призначення (для припасів, реманенту та інвентаря, відходів). Локальні групи синхронних споруд, оточені канавками від огорож, вказують на садибне планування поселення.

Цілісна картина досліджуваної пам’ятки доповнюється курганним могильником із трьох груп насипів, вивчення якого завершилось протягом минулих сезонів.

У 1994 р. роботи велись на площі понад 1,7 тис.м2, де досліджено 32 будівлі, 8 ям, 12 канавок від огорож. Таким чином, сумарна відкрита площа складає понад 24,9 тис.м2, а кількість об’єктів досягла 755. Серед споруд найбільш цікавою виявилась будівля № 366. Зафіксована у 1993 р. під час дослідження об’єкту в розкопах 11-13-З, 11-13-Ж з нехарактерними для пам’ятки розмірами : близько 25×15 м. З нього походили залізні предмети (22, у т.ч. долото, наконечники стріл, ножі, оковки, інструмент зі зламаного ножа), вироби з кольорових металів (4, у т.ч. підвіски, бубонці і натільний хрест) та скла (7 – намистини, уламки браслетів, персня, денце посудини), шматки жорен (6), блешня, точильні бруски (2), стінки посудин з поливою та з нетрадиційною орнаментацією. Глибина об’єкту становила до 1 м (1,35 м від рівня сучасної денної поверхні).

Рис. 1а. Давньоруський колодязь з поселення X — рубежу XII–XIII ст. поблизу с. Автуничі	Рис. 1б. Давньоруський колодязь з поселення X — рубежу XII–XIII ст. поблизу с. Автуничі	Рис. 2. Кераміка із заповнення давньоруського колодязя

Стратиграфічні спостереження вказують, що ним було перекрито овальний в плані котлован 5,1×4,3 м, зорієнтований довгою віссю з півдня на північ. В останньому, починаючи з глибини 2,07 м від рівня фіксації, знаходились спочатку сліди деревини в формі обаполів чи плах, а нижче – дерев’яний зруб доброї збереженості з дошок, обаполів, напівколод, з’єднаних простим замком із залишком (“в обло”) довжиною 0,68-1,90 м, шириною 6,5-23 см і товщиною 3-13 см (в залежності від стану збереженості). Внутрішні розміри верхньої частини зрубу – 1,24×1,32 м (рис. 1, а, б).

Із заповнення об’єкту походили амфорні вушка (близько 50), відерні вушка (6) і уламки дужок (2), фрагменти жорен (2), залізні предмети (7, в тому числі ніж і наконечник піхов (?)), намистини (2), уламок скляного браслета, бронзовий дріт, точильні бруски (2), розвали посудин та їх фрагменти, серед них 2 уламки візантійських амфор, а в середині самого зрубу знайдено амфорні вушка (10), ще один уламок візантійської амфори, цілі посудини і розвали, уламок скляного браслета, кістяний наконечник стріли, кістки птиці, риби тощо. В умовах високої насиченості вологою глинистих шарів заповнення добре збереглась органіка, в т.ч. плоди ліщини, дрібні гілки, кора, листя, комахи (взято на аналіз). Надзвичайно цікавими, на наш погляд, є знахідки дерев’яних : коромисла та прача, клепок від відер, інших пластин. Особлива значимість дослідженого об’єкту полягає в тому, що, незважаючи на значну кількість селищ з широкою відкритою площею (досліджено понад півтора десятки на 1000 м2 і більше), подібна споруда була зафіксована лише один раз – на поселенні Шумлай в 1991 р. [Веремейчик 1991, с. 18; Веремейчик 1992, с. 75] Вивчення колодязя на поселенні Автуничі продовжено у наступному польовому сезоні.

Значний інтерес, на наш погляд, викликають і об’єкти в розкопі 11-А, зокрема буд. № 377. Наявність в них неатрибутованих залізних виробів, руди, шлаків, уламків сопел вказує на їх зв’язок з залізоробним або залізообробним виробництвом. Ця споруда вміщувала, крім названих знахідок, і точильні камені (2), фрагменти ножів (3), металеві кільця (2), уламки скляних браслетів (5), в тому числі візантійського походження, залізний гак, шиферне пряслице, залізну оковку. Відзначимо також, що матеріали минулого року дозволили зробити висновок про добування заліза на пам’ятці горновим та тигельним способами (визначення Д.П. Недопако, С.В. Панькова).

Серед інших об’єктів, досліджених в 1994 р., – кар’єри для добування глини №№ 368, 384, 385, 389, 395-397, смолокурня № 374 з посудиною для збору сировини на дні (горщик XII ст. з відбитою в давнину частиною вінець); глинник № 375.

До колекції взято понад 1,5 тис. одиниць кераміки, в т.ч. більше 10 цілих форм, або розвалів, що дають повний профіль, та понад 60 амфорних вушок, знахідки котрих на поселенні були до цього часу нечисельними. Більшість з них пов’язані з колодязем. Серед речового матеріалу – циліндричний замок та фрагмент ще одного, наконечники стріл, уламки скляних браслетів (в т.ч. візантійського походження), намистини, фрагменти візантійських амфор, уламок чересла, ножі та бруски для їх загострення, шматки жорен, численні залізні вироби. В цілому опис індивідуальних знахідок нараховує понад 100 одиниць.

Нові матеріали, отримані в результаті робіт 1994 р., вказують не тільки на перспективність досліджень, а й на доцільність проведення на новій джерелознавчій базі польового семінару з проблем археології південоруського села, аналогічного організованому експедицією у 1992 р.