Матеріали розвідок з поселення доби пізньої бронзи Чапаївка 8
Куштан Д.П.
Джерело : “Археологічні дослідження в Україні в 1994-1996 роках”, К., 2000 р., с. 66 – 69.
У 1990-1996 рр. в ході рятувальних археологічних розвідок на території, затопленій Кременчуцьким водосховищем, під час пониження рівня води, на поселенні, що дістало назву Чапаївка-8 було зібрано досить цікавий матеріал, що відноситься до доби пізньої бронзи. Пам’ятка була відкрита і вперше обстежена співробітником Черкаської Лісостепової археологічної експедиції А.В. Дєткіним. Розташована вона у заплаві лівого берега Дніпра, навпроти м. Черкаси, між селами Чапаївка Золотоноського р-ну та Чехівка Чорнобаївського р-ну. Поселення займає два сусідні дюнні підвищення (пункти А та Б), у давнину воно, напевне, розташовувалося на березі однієї з проток Дніпра.
Зараз поселення знаходиться на дні Кременчуцького водосховища, культурний шар на ньому майже повністю змитий і це дало змогу під час спуску води збирати підйомний матеріал, серед якого значно переважала кераміка. Всі знахідки були у перевідкладеному стані, тому ні стратиграфії, ні археологічних об’єктів зафіксувати не вдалося. На основі зібраного матеріалу можна зробити висновок, що на поселенні існувало два хронологічних горизонти, які датуються добою середньої та пізньої бронзи. Перший горизонт представлений знахідками, що відносяться до культури багатоваликової кераміки, а другий – пізньобронзовий – містить досить цікавий комплекс кераміки, що характеризується різноманітністю культурних традицій.
Найчисленніша за кількістю кераміка білозірської культури – фрагменти близько 45 посудин.
Переважно це кухонні горщики невисоких пропорцій з добре виділеними плічками. Поверхня горщиків вкрита розчесами гребінки, виготовлені вони із глини з домішкою дрібнозернистого піску та шамоту. З орнаментації переважає наліпний валик, розташований на плічках та прикрашений косими або хрестоподібними насічками, кінці валика розімкнені і опущені донизу (рис. 1, 1-3). Зустрічається також прокреслений орнамент у вигляді горизонтальних ліній та заштрихованих трикутників, опущених вершинами донизу (рис. 1, 5). Орнамент з прокреслених ліній іноді доповнював валиковий (рис. 1, 3), а в одному випадку прикрашав зовні денце горщика (рис. 1, 1).
Характерним також є орнамент у вигляді відтисків зубчастого штампу – на кухонних горщиках він імітує валик з насічками (рис. 1, 6), а на кубкоподібних посудинах утворює більш складні композиції (рис. 1, 7, 8). Типовою для білозірської культури є сковорода-жаровня з низьким бортиком, край якого прикрашений хрестоподібними насічками, а дно зсередини – горизонтальними рядами косих насічок (рис. 1, 4). Подібна кераміка має численні аналогії з матеріалами білозірського поселення Бабине-IV [Ильинская 1955], верхнім шаром поселень Іллічовка [Шаповалов 1976] та Усове Озеро [Березанская 1990] та інших аналогічних пам’яток східної України.
Фрагментами 17 горщиків представлена кераміка зі згладженою поверхнею, орнаментована переважно гладким або розчленованим валиком по основі шийки (рис. 2, 1, 2), а у кількох випадках прокресленими лініями та “перлинами”. Ця група кераміки має багато спільного з матеріалами поселення Чикалівка [Шарафутдінова 1964], проте має риси, притаманні пізньосхіднотшинецькій кераміці – поселення Мошни [Ильинская 1960] та Піонерське [Куштан 1995].
Фрагменти близько 20 горщиків віднесено до малобудківського типу бондарихінської культури, їх поверхня вкрита розчесами гребінки, а з орнаментації переважають ряди різних за формою наколів, виконаних паличкою або краєм лопатки (рис. 2, 3-6). Характерні також насічки по краю вінець та відтиски зубчастого штампу (рис. 2, 5). Традиції виготовлення такої кераміки мають північно-східне походження і знаходять аналогії серед матеріалів таких пам’яток, як Малі Будки та Студенок-V на Десні та Воїнська Гребля на Сулі [Ильинская 1951].
Вірогідніше за все, ці три групи кераміки становлять єдиний комплекс; доказом цього є, зокрема, наявність посуду, в орнаментації якого простежується вплив відразу кількох культурних традицій. Такими є бондарихінські горщики, один з яких орнаментований під вінцями поясом “перлин”, характерних для східнотшинецької кераміки (рис. 2, 3), а інший – наліпним валиком з хрестоподібними насічками, типовими для білозірської культури (рис. 2, 6). Одним фрагментом представлена кераміка лебедівської культури – це уламок горщика з домішкою жорстви у тісті, орнаментований рядом круглих ямок під вінцями, а також відтисками зубчастого штампу (рис. 2, 7) [Березанская 1976]. Його напевне слід вважати імпортом з півночі.
На основі цих матеріалів поселення може бути датоване початком пізньої бронзи у межах XIII-XII століття до н.е. Слід зазначити, що існування подібних поселень зі змішаним різнокультурним комплексом мають у Середньому Подніпров’ї аналогії на поселенні Мошни, де зі східнотшинецькою керамікою зустрічалась білозірська [Ильинская 1960], а також у нижньому шарі Суботівського городища – малобудківська кераміка з білозірською [Граков, Тереножкин 1958]. Все це можна пояснити синхронністю вищезгаданих археологічних культур на певному етапі їх існування, та специфікою даного регіону, який у часи пізньої бронзи знаходився у контактній зоні цих культур.