Роботи Дніпровської давньоруської експедиції в 1995 році

Моця О.П., Готун І.А., Коваленко В.П., Шевцова Л.В., Петраускас А.В.

Джерело : “Археологічні дослідження в Україні в 1994-1996 роках”, К., 2000 р., с. 109 – 110.

Експедицією ІА НАН України за участю Чернігівського педінституту ім. Т.Шевченка продовжено дослідження поселення кінця Х – рубежу XII-XIII ст. поблизу с. Автуничі на півночі Чернігівщини. Роботи на вказаному селищі ведуться з 1987 р.; протягом попередніх сезонів було повністю вивчено курганний могильник із трьох груп насипів та відкрито понад 24,9 тис. м2 в зоні житлової та господарської забудови. Число зафіксованих об’єктів нараховувало 755 (403 будівлі, 221 яма, 131 канавка від огорож); а інвентарний опис налічував понад 41 тис. одиниць, в т.ч. близько 40 тис. – масовий матеріал і близько 1,3 тис. – індивідуальні знахідки. Матеріальні залишки вказують на різноманітні аспекти життя і побуту стародавнього населення. До колекції ввійшли знаряддя праці та інструменти ремесел і промислів; побутовий інвентар і посуд; предмети озброєння та військового обладунку і елементи спорядження бойового коня; деталі костюму і прикраси; речі християнського та язичницького культів; знахідки котрі свідчать про високий рівень грамотності; дитячі іграшки і елементи ігор дорослих; місцеві вироби і привізні з інших регіонів Русі та сусідніх країн; виробничий брак і відходи ремесел; палеоботанічний, остеологічний, дендрологічний матеріал та ін. Отримані дані розкривають повноту і багатогранність такого соціально-економічного феномену, як південноруське село. Простежено розвиток землеробства, скотарства, мисливства, рибальства, збиральництва, різноманітних ремесел і промислів (гончарство, залізоробна і залізообробна справа, смолокуріння, вигінка дьогтю, обробка дерева, шкіри, прядіння і плетіння з лика і т.п.).

Розкопки дозволили зрозуміти напружений ритм життя та господарської діяльності на селищі, а аналіз планіграфії та хронології вивчених об’єктів дає можливість говорити про 5 періодів в розвитку пам’ятки. Вдалось помітити вдосконалення виробничих споруд в ході їх експлуатації та при спорудженні нових, поліпшення технологічних прийомів в ремеслах, покращення організації домашнього господарства. Виділено соціальний аспект в забудові, що демонструє садиба представника місцевого самоврядування в системі давньоруської феодальної ієрархії; соціальна стратифікація місцевої людності простежується і за матеріалами некрополя досліджуваного селища.

Роботи 1995 року, що провадились на площі 700 м2, дозволили вивчити 13 будівель та 2 ями; колекцію поповнили 46 індивідуальних знахідок та 231 одиниця масового матеріалу. Таким чином, сумарна відкрита площа на селищі склала понад 25,6 тис. м2, кількість об’єктів досягла 769, а знахідок – близько 41,3 тис. одиниць. Основні зусилля в сезоні 1995 р. були спрямовані на продовження дослідження колодязя, зафіксованого і частково вивченого раніше та на розкопки ділянки, де сконцентровано кар’єри-глинища, в яких видобувалася сировина для гончарного виробництва.

Колодязь давньоруського часу (буд. № 366) в польовому сезоні 1994 р. був вивчений на рівні 6 вінців (рахуючи від першого вцілілого), після чого законсервований в зв’язку з необхідністю вирішити питання про музеєфікацію зрубу та про відновлення діючого колодязю на місці давньоруського. В поточному році його дослідження було продовжено. Звертає на себе увагу як унікальність самого об’єкту (адже цей тип побутово-господарських будівель вважався до недавнього часу притаманним городищам і нехарактерним для неукріплених селищ; колодязь з поселення Шумлай (1991 р.) був єдиним винятком), так і його інформаційні можливості : в насичених водою глеїстих шарах збереглась не лише дерев’яна конструкція споруди, а й числені знахідки органічного походження. Це дало можливість говорити про навколишню рослинність (гілки дерев, листя, трава, зерна, що потрапили в об’єкт за часів його функціонування); використання різних порід деревини в господарстві і побуті (коромисло, прач, відерні клепки, сам зруб і т.п.).

Вдалося також вперше на пам’ятці простежити археологічно таку галузь, як збиральництво (плоди ліщини), провести деякі археологічно-етнографічні паралелі (можливість використання об’єкту не лише як джерела водопостачання, а й як свого роду "холодильника"). Дерев’яна конструкція колодязя була складена в попередньо викопаному котловані. Тому, крім вивчення власне зрубу і залягаючих в ньому шарів, вибиралось також заповнення, що оточувало зруб іззовні. Внутрішні шари, незважаючи на інтенсивний приток води, вибрано до дна, яке фіксувалось у вигляді дубових дощок, зовнішні – на глибину ще трьох вінців. Зафіксовано "ящик" з тонких дощок в нижній частині, тоді як вище зруб складався з напівколод, колотих на сектори колод, обаполів, товстих дощок. Стінки "ящика" в південно-східному фасаді нараховували чотири шари дощок, в північно-східному – мінімум два.

Серед знахідок з об’єкту – дерев’яна "голка", довжиною 12,9 см, з товщиною "вістря" – 11 мм, тильної частини – 16×25 мм (могла використовуватися для виготовлення рибальських сіток тощо), численний палеоботанічний матеріал, дендрологічні знахідки. Привертають увагу плоди ліщини, соснова шишка, гриби, нитка з рослинного волокна. Особливу зацікавленість викликають уламки верхньої частини глека з залишками мотузки у вушках. Остання виготовлена з матеріалу, аналогічного лику. Знайдено уламки горщиків і глеків, візантійської амфори, скляних браслетів (в тому числі 2 фрагменти, що склеюються зі знайденими в цьому об’єкті минулого року), металеві вироби. Як ритуальну дію можна трактувати залишення в вузлі зрубу (куди не було доступу ні зсередини дерев’яної конструкції, ні ззовні) пружинних ножиць із заліза.

На південь від колодязя, в зоні, вільній від житлово-господарських частин дворів, досліджувались численні кар’єри для добування глини, їх число в сезоні 1995 р. нараховує 10. Завершено вивчення ще двох, частково відкритих в минулому році. Такий тип споруд вже відомий на пам’ятці. Для цих об’єктів характерні : несталість форми; наявність ніш, підбоїв, заглиблень в дні, значні розміри; заповнення в нижній частині – перевідкладеною породою, в верхній – відходами та культурним шаром селища.

Розташування досліджених в 1995 р. глинищ близько русла промоїни та висока вологість нижніх шарів зумовили збереження і в них знахідок органічного походження. Це – вимостки з гілок, колод, дощок, кілки та ін. Особливу зацікавленість викликають дерев’яні лопати (рис. 1). Одна – примітивне знаряддя типу дощечки із загостреною робочою поверхнею (буд. 396); одна – з заокругленими кутами, що надає їй веслоподібних обрисів (буд. 395). Та, що збереглась найкраще (буд. 407), мала довжину 708 мм при товщині руків’я від 33 до 33×46 мм. Робоча частина – однобічна, розмірами 100-110×317, товщиною 5-35 мм.

Цікаві також виготовлені з кори плакучої верби (?) дві корзинки без дна, одна з яких – доброї збереженості. Вони походили із заповнення буд. № 407. Серед інших знахідок із кар’єрів – фрагменти вимостки із колод та гілок, побутовий інвентар, кістки тварин, уламки керамічного посуду. Як приклад споруд цього типу можна навести буд. № 404. Неправильної форми, 7,3×7,3 м, глибиною понад 2,3 м із заповненням, котре складалось із 31 шару, прошарків та лінз. Показові також буд. 407 (7,6×3,2 -5 м, неправильної форми, глибиною 2-2,1 м), буд. № 409 (5,6×5,8 м, неправильно-округлої форми, глибиною 1,6-1,8 м), буд. № 396 (довжиною та шириною понад 4 м, неправильної форми, глибиною понад 4 м) та ін. Дослідження на селищі продовжено в наступному сезоні.