Археологічні дослідження спільної українсько-німецької експедиції у Більську в 1994 році
Мурзін В.Ю., Ролле Р., Скорий С.А.
Джерело : “Археологічні дослідження в Україні в 1994-1996 роках”, К., 2000 р., с. 112 – 115.
У 1994 р. спільна експедиція Інституту археології НАН України та Німецького науково-дослідного товариства (керівники – В.Ю. Мурзін та Р. Ролле) продовжувала у тісній взаємодії з харківськими та полтавськими колегами вивчати величезний комплекс Більського городища та курганні некрополі, що його оточують.
Через відчутний цього року брак коштів розгорнути широкі роботи не було ніякої можливості, проте, незважаючи на це та на обумовлений недостатнім фінансуванням короткий термін роботи експедиції – протягом одного місяця – її співробітники спромоглися досягти досить цікавих наукових результатів.
Перш за все, були проведені численні археологічні розвідки на території городища та у його околицях і організовано збирання підйомного матеріалу, зокрема, на території урочища “Царина Могила” (Велике Більське городище), Західному та Східних укріпленнях. Колекція матеріалів, що утворилася внаслідок цих робіт, складається, головним чином, з уламків різноманітних ліпних посудин – кухонних та столових, керамічних пряслиць, фрагментів грецьких амфор (рис. 1, 6-16). Усі ці знахідки належать до досить поширених на Більському городищі типів речей і не потребують більш детального опису.
Набагато рідше зустрічаються металеві вироби. Це бронзові вістря стріл, які знайдені на Західному укріпленні та можуть бути віднесеними до V ст. до н.е. (рис. 1, 4-5), бронзова платівка від панцира та залізні вістря дротиків зі Східного укріплення (рис. 1, 3) тощо. Особливої уваги заслуговує бронзова прикраса кінської вузди у вигляді рельєфної голови бика в анфас з петлею на зворотньому боці, що знайдена майже у центрі Східного городища після оранки (рис. 1, 2). Зазначимо, що образ бика на подібних виробах, виявлених у північному Причорномор’ї, зафіксовано вперше. За манерою стилізації ми відшукали лише одну більш-менш близьку аналогію більській знахідці – бронзову прикрасу у вигляді викованої в анфас голови чи то бика, чи то ведмедя, що походить із савроматського поховання у Поволжжі [Смирнов 1976, рис. 2, 18]. В рамках археологічних розвідок під керівництвом Р. Ролле було проведено детальніше обстеження валів Більського городища з метою вивчення їх сучасного стану та уточнення розмірів. Для виконання останнього завдання використовувався спеціальний та дуже точний польовий курвіметр. Виявлено, що довжина валів Великого Більського городища та окремих укріплень (Західного, Східного, Куземінського) дещо відрізняється від тієї, що наводиться у сучасній науковій літературі, у бік певного збільшення.
Це може призвести й до зміни уявлень про площу Більського городища приблизно на 5%. Під час вивчення валів неодноразово фіксувалася руйнація останніх, що відбулася останнім часом з-за бездоглядної господарської діяльності. Зокрема, працівники нафтогазових підприємств за допомогою потужних бульдозерів проклали через вали численні проходи (у деяких місцях відстань між такими проходами сягає лише 150-250 м) для бурильної техніки, а у південному куті городища нещодавно місцевими меліораторами знищено вали приблизно ще протягом 200 м, грунт використано для спорудження дамби. Усі ці випадки варварського відношення до видатної пам’ятки давньої історії, якою є Більське городище, вимагають негайних та енергійних кроків по створенню тут заповідної зони.
Крім вивчення городища проводилось й дослідження курганів. Цього року увага була зосереджена на розкопках могильника “Б”, розташованого у південній частині Великого Більського городища. Ці роботи здійснювалися спільно з експедицією (начальник О.Б. Супруненко) Полтавського центру охорони та досліджень пам’яток археології. Нашою експедицією було розкопано два кургани, де виявлені поховання IV ст. до н.е. Цікаво, що поховання були здійснені у різних за своїм характером поховальних спорудах. У першому випадку (курган № 3) – це типова для степових скіфів катакомба з підбоєм, у другому (курган № 4) – поширена у Лісостепу грунтова яма, перекрита деревом. Не виключено, що ці відмінності у певній мірі відбивають якісь тенденції етнічного розвитку населення Більського городища відповідного часу. Обидва поховання були пограбовані у давнину. Інвентар, що зберігся, не дуже численний – бронзові вістря стріл, дрібні золоті прикраси, чорнолакова посудина тощо (рис. 2).
Нарешті, крім наукових досліджень, співробітники експедиції допомогли знімальній групі Другого німецького телебачення (ЦДФ) у підготовці телефільму про Більське городище і вивчення його археологами України та Німеччини. Сподіваємось, що такий фільм буде не лише сприяти популяризації давньої історії та археології України, але й приверне увагу широких кіл науковців України зокрема та Європи загалом до нелегких проблем збереження і музеєфікації Більського городища та величних некрополей, що його оточують.