Трипільське поселення біля села Глибочок
Рижов С.М.
Джерело : “Археологічні дослідження в Україні в 1994-1996 роках”, К., 2000 р., с. 133 – 135.
Поселення біля села Глибочок можна вважати одним з перших досліджених трипільських пам’яток на території України. Воно було відкрите ще в кінці XIX ст. В. Доманицьким (1899). Згодом, у 60-х роках, пам’ятку було обстежено співробітниками Уманського краєзнавчого музею [В. Стефанович, О. Діденко]. Роботи К. Шишкіна по дешифруванню аерофотознімків трипільських поселень дозволили встановити точне місцезнаходження, розміри та, певною мірою, структуру пам’ятки біля с. Глибочок (1973, 1985). Вже у 80-х роках на поселенні були проведені більш детальні розвідки загонами Трипільської експедиції ІА АН України [В. Круц, С. Рижов 1985; Т. Мовша 1986; М. Шмаглій, М. Відейко 1992].
Поселення знаходиться на західній околиці села Глибочок (Тальнівський р-н Черкаської обл.), в ур. “Шкільне”. Воно займає високу частину плато лівого берега ріки Гірський Тікич. Із заходу поселення обмежене схилами довгого, широкого та неглибокого яру. З південного боку – заплава ріки та схили плато, що перерізані невеликими балками. Зі сходу межею є довгий яр з ручаєм, який розгалужуючись частково обмежує пам’ятку з північно-східної сторони.
За даними дешифровки аерофотозйомки поселення має кругове планування, а його площа становить близько 100 га. Геомагнітна розвідка 1994 року показала, що пам’ятка була забудована наземними глинобитними житлами, що розташовані були кількома концентричними овалами. Центр був вільний від забудови.
В 1994 р. було розкопане глинобитне житло, яке розміщувалось у південно-східній частині поселення і входило, вірогідно, до другого від краю ряду. Площадка № 1 (рештки житла), у вигляді досить масивного та щільного шару обпаленої глини, залягала на межі чорнозему та суглинку, і в багатьох місцях була пошкоджена оранкою. Вона мала майже прямокутну в плані форму – 17×7 м і орієнтована по довжині майже з півночі на південь, тобто в напрямку до умовного центру поселення. Площадка складалась з двох шарів обмазки, яка розтріскалась на шматки різних розмірів. Залягання рівне, з незначним пониженням у південному напрямку, що співпадає з загальним нахилом поверхні на даній ділянці місцевості. Обмазка верхнього шару залягала досить щільно, майже суцільним масивом. Тільки в південній частині шар був більш розрізнений, з ділянками глиняної “крошки”. Обмазка мала загладжену поверхню, подекуди збереглась тонка верхня підмазка із чистої глини, тоді як в основі обмазки фіксується домішка полови. Інколи серед шматків обмазки, особливо по краям площадки, зустрічались фрагменти внутрішньої штукатурки зовнішніх глинобитних стін. На зламі видно, що штукатурка намазувалась тонкими шарами чистої глини у кілька разів. Поверхня її була пофарбована вохрою у червоний колір. Випал глини досить нерівномірний. Зустрічались масиви шлакованої обмазки, особливо у північній частині площадки, і майже поряд знаходились слабо випалені ділянки. В розрізі шматків глини фіксується, що полум’я інтенсивніше діяло знизу. В нижній частині обмазки маємо відбитки вузьких плах та жердин, які були орієнтовані переважно перпендикулярно довжині житла. На рівні верхнього шару ніяких деталей інтер’єру не виявлено, крім невеликої окремої ділянки, яка відрізнялась більш ретельною обробкою поверхні. Після зняття верхнього шару у південній частині житла була розчищена тонка підмазка долівки із глини без рослинної домішки. Підмазка мала неправильну в плані форму і була нанесена безпосередньо на грунт, її поверхня добре загладжена. У східній частині підмазки було споруджено відкрите вогнище. Його черінь, діаметром 1 м, мав округлу форму і був трохи підвищений над рівнем підмазки. Глина черіня мала домішку піску. Черінь розтріскався на шматки у вигляді дрібних плиток. Поверхня ретельно загладжена. Відкрите вогнище з східної сторони обмежене у вигляді півкола невисоким бортиком, виліпленим із глини з незначною домішкою полови. Поряд з вогнищем виявлено підвищення прямокутної в плані форми – 1,3×1,2 м. Орієнтоване воно по сторонам світу. Його поверхня та стінки добре загладжені. Глина не мала домішок. Майже впритул до західного краю підмазки знаходилась велика кам’яна зернотерка, яка була трохи заглиблена у грунт і обкладена камінням меншого розміру. Тут же розчищені кам’яний розтирач та цілий кубок. Вся інша площа житла не була підмазана – підлога лишалась земляною. Знахідки зустрічались переважно на земляній підлозі у центральній та північній частинах житла. Біля північного краю площадки розчищено скупчення глиняних відтяжок до вертикального ткацького верстату.
Площадку № 1 можна реконструювати як двоповерхове житло з частково підмазаною підлогою першого поверху, на якій знаходились відкрите вогнище, прямокутне підвищення та робоче місце (зернотерки). Міжповерхове перекриття складалось з дерев’яних конструкцій, які були укладені кінцями на глинобитні зовнішні довгі стіни та зверху обмазані глиною.
Серед знахідок, крім зернотерок та відтяжок, не трапилось знарядь праці та глиняної пластики. Дуже мало було і кісток тварин.
Кераміка становить основну частину знахідок. Вона поділяється на столову і кухонну (рис. 1; 2). Кухонна вироблялась із глини з домішкою жорстви, піску, товченої черепашки. Маємо тільки два типи – горщик та миску. Горщики часто були вкриті розчосами, а орнаментувались по вінцям та плічкам горизонтальними рядами наколів, вдавлень, защипів. Миски не орнаментувались.
Столовий посуд (94% керамічного комплексу) ліпився з чистої глини з незначною домішкою піску, кварцу, шамоту, часток каоліну. Зовні посудини вкривались тонким шаром ангобу із відмуленої глини і додатково фарбувались у жовто-червоний колір, розпис робився чорною фарбою. Інколи спостерігається лискування поверхні.
За формою виділяються конічні та напівсферичні миски, приземкуваті кубки та амфори, сфероконічні посудини з лійчастими вінцями, великі біконічні посудини з широкою горловиною та високими вінцями, шоломоподібні покришки, грушоподібні посудини з циліндричною горловиною, кратери з низькими плічками та високими і широкими вінцями-раструбом, округлотілі горщики. Більшість типів посуду має плавний профіль. Монохромний малюнок вкривав верхню частину тулова. Часто орнамент компонувався у два фризи. Найчастіше в розписі більшості типів посудин вживалась меандрова схема у різних її варіантах.
Розписувались посудини також метопними, фестонними, лицевими схемами. Рідше зустрічались композиції “тангентенкрайсбанд” та “совиний лик”. Миски розмальовані тільки з внутрішньої сторони. В орнаменті переважає схема дуг-“комет”, менше вісімкоподібних та хрестоподібних композицій.
Керамічний комплекс пам’ятки співставляється з матеріалами поселень Уманщини – Колодисте, Вербувата, Острівець, Вільшана, Розсохуватка та ін. Вказані пам’ятки займають місце між поселеннями типу Володимирівки та томашівською локальною групою. Вони були об’єднані у небелівську локально-хронологічну групу, до другої фази розвитку якої відноситься і пам’ятка біля с. Глибочок [Рижов 1987; 1993]. Поселення може датуватись 30 – 29 ст. до н.е., тобто рубежем етапів В ІІ – С І.