Гончарські клейма з Вишгорода

Строкова Л.В.

Джерело : “Археологічні дослідження в Україні в 1994-1996 роках”, К., 2000 р., с. 148 – 164.

У 1994 році були систематизовані матеріали з розкопок Дорогожицького загону науково-виробничого кооперативу “Археолог”, який працював у складі Вишгородської археологічної експедиції ІА НАНУ. Загоном було досліджено майдан по вул. Першотравневій, який призначався для забудови під житловий будинок та радіоательє. Обстежена ділянка площею в 1732 м2 знаходилась в південно-західній частині Вишгородського посаду ХІ-XII ст.

При роботах було виявлено 185 заглиблених у материк об’єктів (житла, ями, горни, господарчі будівлі та ін.), більша частина яких відноситься до давньоруського періоду. Різночасові керамічні комплекси та стратиграфічне розміщення об’єктів свідчать про несинхронність їх функціонування. Тому, як основа для виділення груп одночасових об’єктів нами були використані форми вінець та типи орнаментів посуду [Звіт, НА ІА НАНУ 1990/67]. За такими ознаками було виділено чотири послідовно змінюючих один одного керамічних комплекси “А”, “Б”, “В”, “Г”; причому, якщо “А”, “Б”, “В” відносяться до ХІ ст., то комплекс “Г” охоплює першу половину XII ст. По-за цим послідовним рядом знаходився лише один комплекс Х ст. (об. 98).

Нажаль, через незначну кількість матеріалів, котра не дозволяє в повній мірі встановити групи вінець і характер орнаментації, для 60 об’єктів не було визначено типологічний характер керамічного комплексу, тому вони були розглянуті узагальнено, як комплекси ХІ-XII ст. без поділу на дрібніші етапи. В ХІ ст. на цій частині посаду з’являються житлові будівлі та складається регулярна садибна структура : навколо жител групуються будівлі господарчого і виробничого призначення. Обнесені огорожами з вбитих та вритих у материк загострених паль та стовпів, садиби групувались в квартали, які були розділені дорогами (вулицями). Площа садиб не встановлено, оскільки жодна з них не була розкопана повністю.

Давньоруським часом датуються 14 жител заглибленого типу, переважно каркасно-стовпової конструкції, площею 10-25 м2 з глинобитними і каркасними печами діаметром 0,8-1,3 м.

Поселення мало специфічну ремісничу, конкретніше – гончарську спеціалізацію, про що свідчить виявлення семи гончарських горнів, що розміщувались поблизу жител (рис. 1).

Горни грушевидної в плані форми, із заглибленою до материка топкою, відділеною від випалювальної камери черінем з продухами. В конструктивному плані 6 горнів аналогічні горнам з посаду Білгорода [Бліфельд 1952] – їх округлі випалювальні камери не перевищували 0,8-1,0 м при висоті 0,6 м (об. 81, 82, 102, 139, 133, 134). На заключному етапі існування поселення з’являється горн з черінем 1,7 м, який спирався на потужну опорну стінку, що розділяла топку навпіл (об. 130). Перед усіма горнами були влаштовані пригребиці. Аналогічні об. 130 горни були досліджені Т.М. Мовчанівським у 1936-1937 рр. на південь від вишгородського дитинця [Довженок 1950, с. 73-75].

Серед знайдених на поселенні керамічних виробів переважають горщики і глечики. Місцеві керамісти виготовляли також світильники, сковорідки, покришки. У великому горні (об. 130) разом із залишками посуду знайдено багато уламків керамічних плиток товщиною 1,3-2,2 см. Продуктивність горнів була невеликою – один з них (об. 102) виявився нерозгруженим, з нього походять 5 горщиків, які заповнювали весь простір випалювальної камери.

Рис. 1	Рис. 2
Рис. 3	Рис. 4
Рис. 5	Рис. 6

Під час розкопок вишгородського посаду у 1990 році було знайдено значну кількість цілих та фрагментованих денець з рельєфними знаками, т.зв. клеймами.

Для систематизації цих знаків використана класифікація за рубриками : група > вид > підвид, яка була застосована В.Д. Гупало при розробці клейм східної Волині [Гупало 1985].

Найбільшою одиницею систематизації є група, в основі якої лежить зовнішній контур зображення. На цій основі виділено 5 основних груп клейм (табл. 1).

Група “А” включає хрестовидні знаки, “Б” – знаки у вигляді прямокутника, “В” – знаки з окружностями; до групи “Г” входять зображення трилисників, а в групу “Д” – знаки індивідуальних зображень (рис. 2-6).

Загальним принципом поділу знаків за типами, видами і підвидами всередині груп є ускладнення основи знака за рахунок додаткових елементів. Для визначення знаків одного підвиду, які відрізняються метричними параметрами, в систематизації клейм використано поняття “різновид”. Оскільки кількість окружностей на клеймах групи “В” коливається від однієї до трьох, то за їх кількістю група “В” поділена на підгрупи : “В” – одна окружність, “В'“ – дві окружності, “В''“ – три окружності. Трилисники, об’єднані в групу “Г”, мають центровану (радіальну) або гіллясту композицію. На цій основі група трилисників розділена відповідно на підгрупи “Г” і “Г'“. На таблиці 1 подані всі типи та різновиди клейм. В кожній групі тип позначено римською цифрою, вид – арабськими, а в підвидах додається маленька літера.

Табл. 1. Класифікація клейм

Група А	Група Б
Група В	Група В'
Група В''	Група Г
Група Г'	Група Д

Під час розкопок вишгородського посаду в 1990 р. було знайдено 2428 цілих і фрагментованих денець кружального посуду. З них 362 мають рельєфні знаки на зовнішній поверхні, що становить 14,9% від загальної кількості денець. Повністю сюжети зображень встановлені для 222 денець, для решти 140 це не дозволяє зробити їх фрагментованість. Денця з клеймами походять з об’єктів, чітко датованих ХІ-XII ст., і з культурного шару по-за об’єктами.

На поселенні, згідно керамічним комплексам, було виділено кілька виробничо-побутових комплексів, позначених нами, “А1”, “А2”, “А3”, “Б1”, “Б2”, “Б3”, “В”, “Г1”, “Г2”.

Табл. 2. Кількісний і процентний розподіл типів клейм по комплексам (в дужках – кількість об’єктів звідки походять клейма)

Всього, лише в об’єктах поселення знайдено 329 денець з рельєфними знаками, а середній покажчик таврування (за матеріалами об’єктів) становить 18,2%. Такий високий відсоток таврування виробів для даних комплексів пов’язаний з виробництвом гончарної продукції.

Об’єктний розподіл клейм на денцях у виробничо-побутових комплексах наводиться в таблиці 3 за такою схемою : перша цифра – кількість, після дефісу – тип, вид і літерою – підвид. В примітці позначені матричні повтори : фіксується клеймо (в дужках кількість повторів в даному об’єкті) та кількість об’єктів, де є матричне повторення даного знака. Таким чином, з приведених таблиць видно : в комплексі “А1” присутні всі типи клейм крім групи “Б”; в комплексі “А2” представлені клейма всіх типологічних груп.

Таблиця 3. Об’єктний розподіл клейм у виробничо-побутових комплексах

На території комплекса “А3” горнів і виробничих ям не виявлено, проте в житлі і господарчих ямах поряд з побутовими відходами була незначна кількість битого кружального посуду без слідів використання, що дає можливість висловити припущення про розвиток гончарської справи і на місці даної садиби. В цьому комплексі представлені клейма груп “А”, “Б”, “В”, “Г'“ і “Д”. В цілому на етапі “А” зустрічаються знаки усіх груп.

В об’єктах етапу “Б” відсутні клейма типів “В''“, “Г”, “Г’“. Денця зі знаками походять з горнів та ям першого та другого комплексів. На хронологічному етапі “В” присутні лише клейма груп “В” і “В'“. Особливістю знаків хронологічного комплексу “Г” є їх належність до групи “В” та її підгруп.

Таким чином, в хронологічному відношенні клейма виявляють неоднорідність. А саме : клейма групи “А” представлені в об’єкті 98 (Х ст.) та на етапі “А” і “Б” (15 і 4 екз.). Більшість (16 екз.) відноситься до клейм типу І. Хронологічно короткий період існування спостерігається і для клейм групи “Б” (7 екз.) : вони присутні тільки на етапі “А” і “Б”.

Найбільш численна кількість клейм групи “В” – вона налічує 113 екземплярів, що становить 60% всіх таврованих денець, які знайдені на поселенні. Вони відомі в об’єктах всіх хронологічних етапів. На етапі “А” кількість клейм групи “В” складає 51% (79 екз.) від клейм етапу або 35% від всіх клейм. Переважна більшість з них (65 екз.) відноситься до типу “ВІ”. Частіше зустрічаються знаки типу “ВІ,5” – 34 різновидних клейма. На етапі “Б” знаки групи “В” складають 39% (12 екз.) від таврованих денець з об’єктів етапу. Тільки два знака групи “В” походять з об’єктів етапу “В”. Для етапу “Г” також характерне переважання знаків групи “В” – 11 екз. (85%). Серед матеріалів із культурного шару та об’єктів ХІ-XII ст. клейма групи “В” також складають більшість (9 екз.). Клейма групи “В'“ також присутні в матеріалах всіх етапів поселення, крім об’єктів Х ст. Найбільша кількість відноситься до етапу “А” (17 екз.- 11,1%) і “Б” (11 екз.- 35,5%). На етапах “В” і “Г” та в культурному шарі клейма групи “В'“ одиничні. Серед клейм підгрупи “В'“ переважають клейма типу І (33 з 39 екз.).

Знаки підгрупи “В” і “В'“ (102 і 34) складають 2/3 від усіх таврованих денець з поселення.

Знаки групи “В''“ (22 екз.) зустрічаються на етапі “А” (13,8%) і “Г” (1 екз.). Всі клейма підгрупи “Г” і “Г'“ (10 і 5 екз.) також знайдені в об’єктах етапу “А”. Знаки групи “Д” – в об’єктах етапу “А” (4 екз.) і “Б” (1 екз.).

Розподіл груп клейм за хронологічними комплексами свідчить про значну типологічну різноманітність знаків, які вишгородські майстри наносили на денця своїх виробів вже на ранньому етапі існування виробничого центру.

Виявлені матричні повторення клейм в об’єктах різних виробничо-побутових комплексів на різночасових етапах існування поселення відображають як хронологічні, так і територіальні зв’язки цих комплексів.

Хронологічні зв’язки в рамках одного виробничо-побутового комплексу за матричними повтореннями прослідковуються вже для об’єктів Х ст. і етапу “А” : в печі житла (об’єкт 98) знайдено посудину, клеймо на якій ідентичне клейму В III, 1 з горна об’єкта 102 (рис. 3, 1-2).

Відображенням територіальних зв’язків одночасових виробничо-побутових комплексів, на перший погляд, є 28 випадків знахідок матричних повторень клейм в об’єктах різних комплексів (рис. 2, 6). В першу чергу територіальні зв’язки передбачаються для комплексів “А1” і “А2” (ВІ.2, В''І.3, ВІ.5); “А1” і “А3” (Г'І.1, ВІ.2б); “А2” і “А3” (АІ.3, АІ.7); “А2” і “В1” (ВІ.5).

За результатами аналізу, проведеного з урахуванням місця залягання кожного матричного повторення в заповненні конкретного об’єкта та характеру самих об’єктів, незмінними залишились тільки територіальні зв’язки першого і другого виробничо-побутових комплексів етапу “А”, які маркіровані матричними повтореннями клейм ВІ, 5, В''І, 3 і ВІ, 2 (рис. 3, 3-6; 5, 1, 10, 11).

За методикою хронологічного розчленування вишгородських матеріалів простежено синхронізацію комплексу Х ст. і комплексів етапу “А”, яка визначається за клеймом ВIII, 1 (рис. 3, 1-2) в об’єктах 98 і 102, може свідчити про певний період співіснування вказаних об’єктів. Мабуть горн – об’єкт 102, використовувався майстром першого виробничо-побутового комплексу як на заключній фазі існування житла – об’єкт 98 (етап Х ст.), так і після спорудження на території даного комплексу, вже на етапі “А”, нового житла – об’єкт 21.

Встановлення місця походження тих чи інших клейм дещо змінює картину розповсюдження матричних повторень в межах одного комплексу.

В першому комплексі етапу “А” матричне повторення знака ВІ.5 походить з житла (об’єкт 21) і горна (об’єкт 102). Одиничність знахідки не дозволяє розкрити характер зв’язку об’єктів, тим більше, що комплекс “А1” пов’язаний перевідкладеними дублікатами клейм з комплексами “А2” і “А3”. Зовсім інша картина зв’язків об’єктів другого комплексу етапу “А”. Тут з 14 об’єктів комплексу матричні повторення знайдені в одинадцяти об’єктах. Відбитки двох клейм потрапили в шар на території комплексу “А3”. Загальна кількість різновидів клейм комплексу “А2” складає 62, 13 з них мають матричні повторення в об’єктах цього ж комплексу. Нечисленний як за кількістю об’єктів, так і кількістю матричних повторень етап “Б” дає аналогічну картину : клейма комплексу “Б1” повторюються в об’єктах цього ж комплексу (рис. 2, 6). Звідси походить найбільша серія матричних повторень клейма В'І.4, яка налічує 8 екземплярів.

Отже, топографія матричних повторень в об’єктах етапів “А” і “Б” свідчить про те, що виділення територіальних комплексів на основі територіального групування об’єктів на поселенні обгрунтоване.

Тепер розглянемо вишгородські матеріали згідно зі схемами побудови матричних знаків. Для того, щоб уникнути повторного підрахунку матричних знаків, вважатимемо їх за одиницю, виключаючи перевідкладені денця із шару і об’єктів. В такому випадку загальна кількість знаків складає 147 екземплярів, а розподіл за територіальними і хронологічними комплексами набуває наступного вигляду :

Табл. 4. Розподіл знаків за територіальними і хронологічними комплексами.

Найбільш численними за кількістю типів схем продовжують залишатись знаки групи В і В', які включають, відповідно, 81 і 25 знаків. 18 знаків об’єднує група А. Інші групи налічують від 3 до 8 знаків.

Табл. 4. (продовження).

Таким чином, картина розподілу груп знаків по хронологічним етапам не змінюється.

Знаки групи “А” походять з об’єкту Х ст., етапів “А” і “Б”, знаки групи “Б” з етапів “А” і “Б”. Більш довгий час існують знаки підгруп “В” і “В'“, які зустрічаються в об’єктах етапів від “А” до “Г” включно. Тільки на етапі “А” зустрічаються знаки підгруп “Г” і “Г'“. Знаки групи “Д” фіксуються на етапах “А” і “Б”. Загальним для усіх етапів хронологічних комплексів є трикратне, в середньому, переважання знаків групи “В” над знаками підгрупи “В'“ і зменшення кількості числа підвидів від етапу “А” до етапу “Г” – з 107 до 13.

Для усіх однотипних знаків синхронних або послідовних комплексів характерна належність до різних різновидів. До того ж, кількість різновидів з одного вузько датованого виробничо-побутового комплексу може складати від 2 до 9.

Постійне входження цих знаків у синхронні, але територіально різні комплекси виключає їх трактування як знаків майстра, не дивлячись на те, що вони за своєю схемою нічим не відрізняються один від одного. Інакше ми повинні припустити, що різні майстри, які володіли садибою з житлом та гончарською майстернею, свою продукцію позначали однаковими знаками.

Певні зміни в рамках синхронних комплексів відбуваються з елементами, які доповнюють основу знака. Тобто, територіально-хронологічне групування знаків АІ.2, 3, 4, 5; АІ.7; ВІ.7; ВІ.2 г в межах комплексу “А2” і знаків АІ.6; ВІ.8 і В'І.4 в межах комплексу “Б1” дають підставу для визначення цих знаків як своєрідних ознак майстерень (рис. 2, 1-5; 3, 5, 6).

Найбільш стабільні елементи клейм : хрести з доповненями, прямокутні сектори, літера “Ж” (комплекс “А2”) і взаємоперпендикулярні хрести (“Б1”), – в цих випадках можливо розглядати як своєрідну марку або марки майстрів, які працювали в майстернях комплексів “А2” і “Б1” на поселенні Гончари, що входило до складу вишгородського посаду (рис. 2).

Розглянуті денця з клеймами свідчать про те, що в районі однієї гончарської майстерні одночасно використовувалось декілька матриць з різними знаками (ВІ.5 г і В''І.5 – об’єкт 59; АІ.6 і ВІ.8 – об’єкт 82), (рис. 5, 6; 2, 4, 8).

Особливий інтерес у дослідників завжди викликають тамгоподібні знаки, які на Русі вважалися символами князівської влади і використовувались як знаки князівської власності [Рыбаков 1940]. До знаків-символів князівської влади і власності відносяться і триквестри [Ставиский, Бобровский 1985]. Тамгоподібні знаки і триквестри в даній класифікації об’єднані в групу “Г” – підгрупу “Г'“ (рис. 6). Як триквестр можна розглядати знак БІІ.1 (об’єкт 157 і к/ш). Крім того, тамгоподібне зображення у вигляді особливих елементів – “надпечаток” містяться в клеймах ВІ.9 і ВІІ.1 (об’єкт 52 – “Б2”; об’єкт 59 – “А2”), ВIV.1 (об’єкт 36 – “Г2”).

Тамгоподібні знаки в клеймах ВІ.9 і ВІІ.1 вторинні по відношенню до зображень, які знаходяться в центрі денець : вони прорізані іншими інструментами асиметрично по відношенню до лінії всередені кола (рис. 5, 7-9, 12). Клеймо ВIV.1 – містить дзвоноподібний двозубець.

Знаки підгруп ГІ.2; Г'І.1 і Г'І.2 утворюють серії знаків, причому клейма Г'І.2 і Г'І.1 отримані з одних матриць. П’ять знаків ГІ.2 з комплексу “АІ” відтиснуті з однієї матриці, тоді як для трьох знаків цього виду з комплекса “А2” були використані три різні матриці. Помітна певна навмисність використання знаків такого виду (рис. 6, 2, 3, 5).

Факти наявності тамгоподібних знаків у виробничих комплексах відображають певний зв’язок з князівським господарством, можливо, більш міцний на ранньому етапі розвитку гончарського центру у Вишгороді.

Незважаючи на тривалість вивчення гончарських клейм, до цього часу питання про їх походження залишається предметом дискусії. В роботах дослідників цього напрямку сформувались і розвиваються три гіпотези. Прихильники першої вважають рельєфні зображення на денцях посуду знаками майстрів [Козловская 1927, с. 10; Рыбаков 1948, с. 181; Кучера 1960, с. 118]. Представники другої гіпотези відстоюють думку про те, що т.зв. “гончарські клейма” – це знаки замовників [Черногорский 1953, с. 21-34; Монгайт 1961, с. 284-291; Розенфельдт 1963, с. 121-130; Шовкопляс 1964, с. 70]. Третя гіпотеза пояснює рельєфні зображення на денцях гончарського посуду культово-магічними уявленнями давнього населення [Тухтина 1960, с. 150; Толочко 1981, с. 295-298].

Більше одностайності дослідники гончарських клейм виявляють у питанні тамгоподібних знаків, пов’язуючи їх з функціонуванням князівського господарства [Рыбаков 1940; 1948, с. 367; Орлов 1987; Ставиский, Бобровский 1986].

Треба відзначити, що в рівній мірі є підстави для існування всіх цих гіпотез.

За матеріалами розкопок 1990 року частини гончарського кварталу стародавнього Вишгорода можна зробити висновок, що діяльність його припиняється на початку XII ст. Можливо майстри переселяються ближче до дитинця, де Т.Ф. Мовчанівським у 1935-1937 рр. було відкрито “гончарський кінець” [Архів ІА НАНУ, ф.20, № 13, с. 11], з численними гончарськими горнами.