Розкопки могильника черняхівської культури біля села Велика Бугаївка на Київщині у 1996 році

Петраускас О.В.

Джерело : “Археологічні дослідження в Україні в 1994-1996 роках”, К., 2000 р., с. 125 – 127.

У 1996 р. було продовжено розкопки могильника черняхівської культури біля с. Велика Бугаївка (Васильківський р-н, Київська обл.). Могильник розташований за 4 км на захід від с. Велика Бугаївка та за 2 км на північ від хут. Піски, передмістя м. Василькова.

Розкопки проводились у жовтні-листопаді 1996 р. зусиллями спільної експедиції ІА НАН України та КДПУ ім. М. Драгоманова. Під час розкопок було досліджено 148 м2 площі пам’ятки, де знайдено залишки дев’яти поховань (№№ 18-26). Таким чином, загальна досліджена на могильнику площа за два роки роботи експедиції склала 388 м2 і тут розкопано 26 поховань.

В межах розкопів у 1996 р. досліджено окремі поховання та ділянки культурного шару могильника. Серед поховань – два здійснені за обрядом трупопокладення, сім комплексів являли собою залишки трупоспалень.

Всі трупопокладення дитячі (№№ 19, 23) і здійснені на глибині до 1,0 м. В жодному випадку для трупопокладень простежити контури поховальних ям не вдалося. Поховані були орієнтовані головами на північ. Обидва поховання інвентарні. Одне з них мало чотири гончарні посудини, друге лише залізний вироб невеликих розмірів у вигляді спіралі.

Трупоспалення представлені кількома різновидами поховань – з перепаленими кістками в урнах (2), з компактним скупченням кальцинованих кісток (3) та компактним скупченням кісток, перекритих шаром битого посуду (2). Серед останніх досліджені досить складні за впорядкуванням залишків спалення поховання 20 та 21.

Рис. 1	Рис. 2
Рис. 3	Рис. 4

Так, поховання 21 складалося з чотирьох окремих скупчень, розташованих одне від одного на відстані від 0,3 м до 1,4 м (рис. 1). Глибина залягання скупчень знаходилась між 0,4 м та 0,7 м. Залишки спалення складалися з перепалених кісток, уламків гончарного посуду та інших речей. Всі чотири скупчення є залишками одночасового поховання, оскільки всі вони пов’язані між собою наявністю фрагментів від гончарного посуду, які доповнюють один одного (рис. 1).

Центральне скупчення мало складну стратиграфію і складалося з потужного шару битого посуду, під яким знаходилася компактна лінза кальцинованих кісток, яка в свою чергу була накрита половиною вази (рис. 2).

Всього з поховання походять уламки не менше як від 13 гончарних та 1 ліпної посудин. Крім фрагментів глиняного посуду в похованні знайдено уламки скляного посуду, пряслице, уламки гребеню, намистин, бронзова платівка від відерцеподібної підвіски (рис. 3-4).

Інвентар із досліджених на могильнику поховань переважно представлений посудом і лише в декількох випадках це були пряслиця, намистини, фібула, острога, відерцеподібні підвіски, уламки гребенів та скляних намистин. Гончарний посуд з поховань представлений усіма основними формами, характерними для черняхівської культури. Слід відмітити досить цікаву орнаментальну композицію, якою була прикрашена ваза з трупоспалення 20 (рис. 3). У двох похованннях, крім гончарної кераміки, знайдено окремі фрагменти посуду, виліпленого від руки.

В межах всіх розкопів досліджено культовий шар могильника. Планіграфічно знахідки концентруються поруч з похованнями. З огляду на стратиграфію, більшість знахідок походить з горизонту від 0,3 м до 0,6 м від сучасної поверхні. Вони представлені уламками гончарної та ліпної кераміки, кальцинованими та інгумованими кістками людини, вкрапленнями вугілля і т.п. Також, за межами поховань, знайдено багато індивідуальних знахідок.

Керамічний комплекс могильника складається з уламків гончарного та ліпного посуду. Останній становить приблизно 10% від загальної кількості кераміки. Форми цього посуду, характер обробки поверхні та глиняного тіста наближає його до посуду київсько-пеньківського типу. Серед індивідуальних знахідок із шару є намистини із скла та мінералів, пряслиця, уламки виробів із скла, заліза та бронзи тощо. Переважна частина знахідок як із поховань, так і з шару має виразні сліди пошкодження та обпалення.

Сукупність серії знахідок з культового шару та поховань – двощиткова фібула, острога, фрагменти від скляних кубків – дозволяють датувати досліджену частину могильника в межах другої половини 4 ст. – початком 5 ст.