Багатий будинок золотоординського часу на городищі у Пересопниці

Терський С.В.

Джерело : “Археологічні дослідження в Україні в 1994-1996 роках”, К., 2000 р., с. 169 – 170.

У 1994 році Волинська археологічна експедиція Львівського історичного музею продовжувала вивчення пам’яток княжої доби на території краю. Основним об’єктом стаціонарних розкопок була літописна Пересопниця.

19-й польовий сезон дослідження княжого міста був присвячений продовженню розкопок у західній частині городища в ур. “Шпихлір” та центральній частині острова в ур. “Пастівник“, розташованих на території с. Пересопниця Рівненського району Рівненської області.

Ур. “Пастівник“ – на східній околиці села – острів в оточенні рукавів р. Устя (правої притоки р. Стубли), легендарне місцерозташування монастиря Різдва Пречистої Богородиці з погостом XII-XIII ст. В 1977-1979 рр. тут було досліджено частину цвинтарища з підплитовими похованнями. Розкопки 1994 р. (один розкоп та 15 шурфів загальною площею 180 м2) встановили меншу, порівняно з дитинцем, густоту забудови, а також наявність незабудованої ділянки площею близько 0,1 га північніше кам’яного хреста.

В культурному шарі урочища до глибини 0,5-1,0 м переважають матеріали XII-XIII ст. і зрідка трапляються матеріали Х-ХІ ст. та комарівської культури. Досліджено чотири заглиблені споруди XII-XIII ст. із значною кількістю імпортованих речей та споруду культури кулястих амфор з рештками 17 посудин. Одна із виявлених споруд княжої доби могла належати дружиннику (острога, залізна пластина від панциря, мідний клепаний казан у фрагментах тощо), друга – бронзоливарнику.

Двома розкопами на дитинці Пересопниці, загальною площею 24 м2, було досліджено, очевидно, природну западину – водойму майже в центрі городища та рештки наземної будівлі, датованої за інвентарем серединою XIII ст., розташовану південніше церковного подвір’я. Долівка споруди простежувалась завдяки глиняній вимостці різної товщини на глибині 1,5-1,7 м від сучасної поверхні. Заповнення споруди з часів пізнього середньовіччя не порушувалось і було перекрите шаром товщиною близько 1 м з домішкою будівельного сміття та кераміки XVI-XVII ст., що походило із зруйнованих монастирських будівель, розташованих поруч.

В заповненні споруди і на долівці зібрано фрагменти близько тридцяти гончарних посудин, характерних для XIII ст., в тому числі з домішкою крупнозернистого кварцу та слюди в тісті, ангобованою поверхнею. Форма вінець – це переважно різні конфігурації валика. Одна посудина прикрашена нижче вінця наліпним валиком, розплющеним через певні інтервали. Схожий посуд у значній кількості походить з шарів XIII-XIV ст. у владичому будинку Верхнього замку у Лучеську (розкопки автора у 1992 р.). Тут же зібрані фрагменти амфорок так званого “київського типу” (вушко), червоноглиняних ангобованих візантійських амфор, скляних браслетів круглої і тригранної форми, залізні ножі, цвяхи, точила, мідна пластинчата накладка, можливо, на книгу, залізний стилос, кістяні предмети (рис. 1).

Підставою для хронологічної та соціальної інтерпретації дослідженого об’єкту, окрім розміщення (поблизу княжого церквища), є уламки скляного тонкостінного посуду, фрагменти вкритої зеленою поливою неорнаментованої білоглиняної кераміки та уламки тонкостінного червоноглиняного горщика, поверхня якого вкрита рельєфним орнаментом та зеленою поливою у верхній частині, зібрані на долівці. З досліджень поширення імпортної (золотоординської, середньоазіатської) полив’яної кераміки з розкопок Новгорода відомо, що користувалась нею виключно соціальна верхівка суспільства.

Виявлене на дитинці Пересопниці багате житло золотоординської доби заслуговує на подальше детальне дослідження та поглиблену інтерпретацію зібраного матеріалу, оскільки історія та культура України, а особливо зовнішні впливи у цей період все ще залишаються по-за увагою істориків та археологів.