Розкопки на Олешківській Січі в 1994 році
Титова О.М., Бойко В.Я.
Джерело : “Археологічні дослідження в Україні в 1994-1996 роках”, К., 2000 р., с. 170 – 171.
У 1990 р. розвідковий загін під керівництвом Д.Я. Телєгіна локалізував Олешківську Січ на північно-східній околиці м. Цюрупинська Херсонської області, на лівому березі рукава Дніпра – річки Конки. Археологічні дослідження наступних років підтвердили правильність висновку про інтерпретацію знайденої пам’ятки. Це козацька Олешківська Січ, що існувала з 1711 по 1728 р. і була спалена самими запорожцями, які пізніше оселилися на Кам’янській Січі.
Польові роботи 1994 р. були продовженням дослідження цієї унікальної археологічної пам’ятки козацької доби. Був повністю досліджений об’єкт, виявлений у 1993 р. Це заглиблена у материковий пісок на 0,4 м споруда прямокутної у плані форми, площею 47 м2, орієнтована з заходу на схід. З західного боку до цієї споруди було прирізано невелике приміщення квадратної у плані форми, зі сторонами довжиною по 3,5 м. Це приміщення знаходилося на 0,2 м вище споруди.
Простежено конструктивні деталі розкопаного об’єкту. У заповненні було багато горілого дерева. По кутах споруди 1, у центрах коротших стін знаходилися стовпові ями діаметром 0,4-0,5 м. По всіх сторонах розміщалися невеликі ями від стовпів діаметром 0,2-0,3 м на відстані близько 1,0 м одна від одної.
Конструкція споруди, матеріали, знайдені у заповненні, дозволяють інтерпретувати відкриту споруду як козацький курінь, що мав стовпову конструкцію, стіни і дах, криті очеретом. Вірогідно, дерев’яні частини споруди, очерет (відбитки його простежені на обпаленій глиняній обмазці) були спалені під час пожежі 1728 р.
Набір матеріалів має військово-побутовий характер і свідчить про заможність власників будівлі. Знайдено 2 наконечника стріл, наконечник списа, підкови від чобіт з кованими цвяхами та кінську підкову (була у стовповій ямі – “покладена на щастя”), інші речі із заліза. Багато уламків від коштовного скляного та керамічного посуду.
Особливий інтерес становить срібний перстень-печатка з гербом у вигляді вписаного у серце мальтійського хреста та написом “КН”.
Знахідки типологічно однорідні і датуються першою чвертю XVIII ст.