1. Результати натурного обстеження

Закусило О.М., Шевченко Н.О., Асаулова О.В.

Пам’ятка у вигляді стовбура дерева заввишки 10 м була розташована просто неба на відкритому майданчику в затишному кутку на території Музею народної архітектури та побуту, що в с. Пирогово м. Києва (Фото 5). Стовбур утримував у вертикальному положенні над землею приблизно на відстані 0.3 м без прямого контакту з грунтом спеціально споруджений металевий каркас. Базою пам’ятки слугували залишки кореневої розгалуженої системи з нерівними кінцівками коренів (Фото 6), іноді з свильоватою макротекстурою (Фото 7, 8, 9).

Фото 5. Загальний вигляд пам’ятки.

Фото 6. Залишки кореневої системи

Фото 7, 8, 9. Свильовата макротекстура деревини у прикореневій частині

Комлева частина стовбура виявилася порівняно невисокою та заввишки не перебільшувала 2.5 м. Залишки гілок з вкрай нерівним краєм кінцівок та скороченою довжиною були присутніми лише у верхній третині стовбура. З південного боку нижньої третини стовбура на невеликій відстані один від другого фіксувалися сучки з зарослими краями, що залишилися від колишніх гілок (Фото 10). На окремих ділянках зломів біля сучків спостерігалася неоднорідна щільність масиву деревини з ходами від діяльності біошкідників (Фото11).

Фото 10. Неоднорідна щільність волокон деревини	Фото 11. Зарослі сучки. Фрагмент

Більшість поверхні стовбура у верхній його зоні виявилася оголеною. Нижню третину поверхні вкривав шар кори, що розтріскався. При механічній дії з зусиллям кора відшаровувалася від стовбура та з легкістю розкришувалася в руках на дрібні шматочки. При простукуванні окремі ділянки кори «бухтіли», що свідчило про їх часткове відшарування від основи (Фото 12, 13). Колір кори виявився неоднорідним: брунатний або брунатно-сірий він змінювався до майже чорного з синюватим відтінком.

Фото 12. Залишки кори, що «бухтіли»	Фото 13. Відшарування кори від стовбура

Колір деревини стовбура з поверхні виявився дещо світліший за кору – сірий до брунатно-сірого, в глибині тріщин – трохи світлішим до сірувато-бежевого. При простукуванні стовбура відчувався досить дзвінкий відголосок. Деревинне волокно на дотик було щільним та твердим. Від основи воно відділялося з значним зусиллям.

На поверхні деревини фіксувалися рельєфні хвилясті заглиблення (Фото 14, 15), що залишили біошкідники під час перебування дерева у воді.

Фото 14, 15. Поверхня прикореневої частини дерева з слідами діяльності біопошкідників у воді

На окремих ділянках фіксувався розвиток біоушкоджень (Фото16, 17 ) у вигляді зелених плямистих новоутворень.

Фото 16, 17. Біообрастання на поверхні пам’ятки

В масиві деревини спостерігалися повздовжні глухі тріщини з рівними краями розкриттям завширшки 1-6 см глибиною 5-15 см. Нижні тріщини частково заповнювала суміш, що складалася з піщано-глиняного грунту з домішкою різнорозмірних уламків кори, що осипалися (Фото 18, 19).

Фото 18, 19. Тріщини, заповнені грунтом

Фото 20, 21. Повздовжні тріщини в стовбурі з рівним краєм

Крім того, в окремих випадках фіксувалися тріщини з нерівним ступінчастим характером країв (Фото 22, 23, 24).

Фото 22, 23, 24. Тріщини з ступінчастим характером розриву волокон

На висоті 7м від бази стовбура фіксувалася ділянка з слідами механічного пошкодження: гладка площина торцевого перерізу деревинних волокон (Фото 25) характеризувала сліди від пиляння, а присутність зарубок з «живими сколами» – від рубання сокирою (Фото 26). Стан волокон деревини на поверхні механічно деструктованих ділянок характеризувався пониженою інтенсивністю забруднення по відношенню до загальної поверхні стовбура.

Фото 25. Сліди від пиляння	Фото 26. Зарубки

На висоті приблизно 5, 5м був присутній поперечний розріз волокон стовбура на глибину до 7см (Фото 27), який свідчив про спробу розпилювання дерева, який було заповнено щепою (Фото 28).

Фото 27. Поперечне розпиляння волокон	Фото 28. Заповнення розрізу щепою