Вступ

В.П.Дудкін, М.Ю.Відейко

Археометрія – загальна назва комплексу природничих досліджень старожитностей, які вивчають археологи. Реєстр археометричних методів в наш час стрімко зростає – пропорційно розвитку науки та високих технологій. Без археометрії наші знання про минуле були б обмеженими у всьому – починаючи від абсолютного віку давніх культур та цивілізацій і закінчуючи відомостями про економіку або зовнішній вигляд людей чи їх спосіб життя.

Саме археометричним методам в значній мірі ми завдячуємо формуванню погляду на трипільську культуру мідного віку як на одну з перших цивілізацій доісторичної Європи. За допомогою аерофотозйомки відкрито трипільські протоміста, з використанням геофізичних методів складено їх плани, а абсолютний вік отримано завдяки ізотопному та археомагнітному датуванню. Без палінології, палеоботаніки та палеозоології ми не отримали б інформації про екологію та економіку трипільців. Трасологія, металознавство, петрографія, експериментальна археологія та ряд інших археометричних методів відкрили нам світ давніх технологій та виробництв.

Перші археометричні дослідження трипільських матеріалів відносяться до початку століття, коли було отримано визначення видового складу тварин за знайденими при розкопках кістками. Пізніше, в 20-і роки, археологи, досліджуючи трипільські старожитності, звернулися до хіміків, щоб вирішити спірне питання про місце виробництва трипільського мальованого посуду. Хімічний аналіз фрагментів посуду з Подніпров’я переконливо засвідчив : цей посуд виготовлено на території України. В проекті структури академічного Інституту археології вже тоді було передбачено створення дослідницької, як би зараз її назвали – археометричної лабораторії. Археометрія в Україні та її застосування у вивченні трипільських пам'яток мають досить поважну історію і давні традиції. Висвітленню застосування археометричних методів у дослідженні трипільської цивілізації присвячено наш нарис.

Археологiчна культура Трипiлля-Кукутенi, що iснувала в V-IV тис. до н.е. на землях мiж Карпатами та Днiпром, була тiсно пов'язана із землеробськими культурами мiдного вiку Балкано-Дунайського регiону, а через них – iз Середземномор'ям та Близьким Сходом, якi традицiйно вважаються передовими районами в суспiльно-iсторичному прогресi. Побутували уявлення, що низький рiвень розвитку продуктивних сил ранньоземлеробських суспiльств мідного вiку в Європi не дозволив створити тут цивiлiзацiй, як це сталося на давньому Сходi – у Єгиптi та Шумерi на межi IV-III тис. до н.е.

Проте, у 70-80-і роки завдяки сенсацiйним археологiчним вiдкриттям стала вимальовуватися картина високорозвинених етнокультурних спiльностей, якi утворилися у пiвденно-схiднiй Європi в V-IV тис. до н.е.

За рiвнем своїх досягнень у галузi економіки, ремесел, архiтектури, соцiального розвитку, iдеологiї вони не поступалися синхронним їм суспiльствам у центрах виникнення найдавнiших цивiлiзацiй. Археологiчними свiдченнями цього прогресу стали мiднi копальнi Аї-Бунару, "золотий" Варненський некрополь (V тис. до н.е.) у Болгарiї, трипiльськi протомiста у пiвденному Побужжi (кiнець V – початок IV тис. до н.е., за календарною хронологiєю). Стало зрозумiлим, що процес поширення вiдтворюючих форм господарства у пiвденно-схiднiй Європi супроводжувався видiленням громадських ремесел, початком соцiального розшарування, утворенням складних iєрархiчних структур з максимальним використанням потенцiйних можливостей природних ресурсiв цього регiону.

Вивчення археологічних джерел нині є працею багатогранною. До цього процесу підключено комплекс природничих наук – для виявлення та картографування пам'яток стали вживати аерофотозйомку (К.Шишкін), геофізичні методи (В.Дудкін, Г.Загній) і навіть біолокацію (В.Петрунь); остеологічні матеріали обробляються палеозоологами (В.Громова, І.Підоплічка, В.Цалкін, В.Бібікова, О.Журавльов та ін.). Визначено палеоботанічний склад культур та рослин, які вирощувалися та використовувалися енеолітичним населенням (З.Янушевич, Г.Пашкевич, Н.Кузьмінова). Вивчення палінологічних розрізів дало змогу реконструювати навколишнє середовище за доби міді та визначити антропогенні впливи (К.Кременецький, О.Пашкевич та ін.). За матеріалами з поховань вивчався антропологічний склад населення цього періоду (М.Веліканова, Г.Дебец, С.Круц, І.Потєхіна, К.Зіньковський). Широко відомі реконструкції зовнішнього вигляду людей, які жили на трипільських поселеннях, виконані за виявленими черепами відомим вченим-антропологом М.Герасимовим.

В 60-і роки почали застосовувати абсолютне датування археологічних пам'яток трипільської культури на основі радіоізотопних визначень (Г.Квітта, М.Ковалюх) та археомагнітних дат (Г.Загній).

Досліджувалася технологія стародавніх виробництв, насамперед – металургія та металообробка (Н.Риндіна, Є.Черних). Проведено трасологічне визначення виробничого інвентаря з кременю та інших видів каменю, кістки та рогу (Г.Коробкова, Н.Скакун, В.Сорокін), що дозволило визначити як асортимент, так і виробничий потенціал окремих знарядь, відкрило можливості до палеоекономічного моделювання. С.Бібіков запропонував методику палеоекономічного та палеодемографічного моделювання за даними археологічних досліджень. Ця методика застосовувалась в працях М.Шмаглія, В.Круца, О.Колеснікова та ін.

Для розробки питань типології, культурного поділу, дослідження суспільних структур застосовуються статистичні методи (А.Погожева, В.Дергачов, О.Колесніков).

Розвиток обчислювальної техніки відкрив нові можливості у створенні наукових реконструкцій на підставі археологічних знахідок – це просторові моделі будівель, поселень і навіть окремих знахідок (М.Бабенко, С.Богданець, М.Корбут).