2. Палеоекономіка

В.П.Дудкін, М.Ю.Відейко

Для вивчення давніх економічних структур – палеоекономіки необхідно застосовувати системний підхід. Палеоекономічний аналіз забезпечується комплексним характером археологічних джерел, які є відображенням життєдіяльності давніх суспільств. Такий підхід дозволяє перейти від простого переліку господарських занять давнього населення – землеробство, тваринництво, полювання, ремесло – до пошуку певних закономірностей, пояснення тих чи інших процесів, які мали місце в давнину. Комплексне дослідження археологічних джерел з використанням природничих наук – від палеоекології до трасології – є лише першим, але дуже важливим та безумовно необхідним кроком в такому дослідженні.

2.1. Палінологічні дослідження

Вивчення пилку давніх рослин з проб, відібраних на трипільських поселеннях, дає змогу визначити видовий склад рослин, які оточували трипільців. Великий обсяг палінологічних досліджень виконано Г.Пашкевич та К.Кременецьким в 70-90-і роки [Пашкевич, 1989; Кременецкий, 1991; Янушевич, Кременецкий, Пашкевич, 1993].

Г.Пашкевич дослідила палінологічні проби, відібрані на поселеннях-гігантах Доброводи, Майданецьке та Таллянки. В Доброводах проби було відібрано з-під насипу кургану доби ранньої бронзи, в Таллянках – з-під решток жител та із землі, якою було заповнено посудину [Пашкевич, 1989, с. 132].

К.В.Кременецький опрацював дані з чотирьох поселень на території Молдови в басейні р. Чугурець та з Майданецького [Кременецкий, 1991, с. 81-113]. В своїй монографії він узагальнив результати палінологічних досліджень. Цікавою є також спільна праця З.Янушевич, Г.Пашкевич та К.Кременецького, яка підбиває підсумки палінологічних та палеоботанічних досліджень по трипільським матеріалам на початок 90-х років ХХ століття [Янушевич, Кременецкий, Пашкевич, 1993, с. 143-152]. В результаті проведення згаданих вище досліджень вдалося реконструювати наступну палеоекологічну ситуацію.

Мідний вік співпадає в основному з другою половиною атлантичного періоду, який вважають часом кліматичного оптимуму. В той час в українському лісостепу, де і поширені поселення трипільської культури, мало місце розширення площ під лісами та скорочення степових ділянок. У степовій смузі Причорномор'я в долинах річок поширювалися ліси – соснові та широколистяні. Це вказує на меншу континентальність клімату, у порівнянні із сучасним. Зимові температури були вищі на 1°, а літні – нижчі на 2°, але опадів випадало на 120-150 мм більше. Саме на цей час припадає найбільш швидке поширення відтворюючих форм господарства. Аридизація клімату в суббореальному періоді викликала занепад ранньоземлеробських культур – Трипілля та ін. та сприяла розвитку культур ранньобронзового віку, економіка яких базувалася на тваринництві. Певні кліматичні коливання спостерігалися також в межах атлантичного періоду і мали вплив на ритміку культурогенезу.

Це питання, використавши для його вирішення дані про зміни в рівні Чорного моря, поставив в своїх працях В.Петренко. Він вважає, що поширення Трипілля на схід (етап А) співпадає з відносно посушливою фазою, Трипілля В відповідає вологому періоду, Трипілля СІІ – періоду помірної вологості, за якою знову йде посушлива фаза.

Перехід до відтворюючого господарства посилив вплив суспільства на навколишнє середовище. Екстенсивне землеробство, яке практикувалося ранньоземлеробським населенням, насамперед в лісостепу, викликало локальне винищення лісів в межах господарських зон поселень, що фіксується палінологічними дослідженнями на поселеннях трипільської культури. В палінологічних спектрах зменшується вага пилку дерев, зростає число пилку хлібних злаків, бур'янів, вторинних лісових порід, виявлено сліди попелу – наслідок випалювання рослинності на майбутніх полях.

2.2. Палеоботанічні дослідження

Матеріали розкопок трипільських поселень дали величезний матеріал для визначення видів культурних та диких рослин, які були відомі та використовувалися місцевим населенням. Відбитки зерен та колосся на кераміці, обпаленій глиняній обмазці жител, просто обгорілі зерна знайдено на десятках поселень в такій кількості, яка дозволяє навіть робити певні статистичні підрахунки.

Перші визначення культурних рослин було зроблено ще за матеріалами з розкопок В.Хвойки [Хвойка, 1899 та ін.], однак з часом деякі з них було поставлено під сумнів.

В 1976 р. вийшла монографія З.Янушевич, де було зібрано численні відомості про використання трипільцями різних видів рослин [Янушевич, 1976]. Значним є внесок в палеоботаніку Трипілля Г.Пашкевич. В 1980 та 1989 р. вона публікує результати досліджень трипільських культурних рослин з поселень межиріччя Південного Бугу та Дніпра [Пашкевич, 1980, 1989], які пізніше було зібрано в каталозі культурних рослин з археологічних пам'яток України [Пашкевич, 1990]. У 1990 р. вийшла праця Н.Кузьмінової, присвячена землеробству ранньотрипільського періоду за палеоботанічними даними [Кузьмінова, 1990].

Результати досліджень показали, що на першому місці серед вирощуваних злаків стояли плівчасті пшениці, що висівалися необмолоченими колосками і не потребували попередньої оранки грунту. Достатньо було спалити стару рослинність та опустити колосся в землю за допомогою мотики або палки-копалки. Слід при цьому мати на увазі висновок всіх без винятку палеоботаніків про польовий характер трипільського землеробства, його високу, як на той час, культуру, наявність чистих посівів. Разом з тим відмічається, що вирощувалися насамперед невибагливі, посуховитривалі, стійкі до хвороб та шкідників види злаків з не найвищими кулінарними якостями. Наприклад, плівчасті пшениці непридатні до вироблення хліба і могли споживатися у вареному вигляді – як каші [Янушевич, 1976].

Однак такий набір культур був найкраще пристосований до екстенсивного землеробства, коли періодично змінювалися, по мірі виснаження грунтів, земельні угіддя. Аналіз матеріалів трипільських поселень, зроблений археологами, вказує на те, що жодне з них не існувало на одному місці понад 50-80 років [Круц, Рижов, 1984].

2.3. Палеозоологія

Вивчення видового складу тварин, яких розводили та на яких полювали мешканці трипільських поселень, почалося паралельно з їх дослідженнями.

Однією з перших спеціальних праць є дослідження В.Громової, присвячене визначенню видового складу тварин з поселень трипільської культури в Побужжі та на Дніпрі [Громова, 1929]. Багато визначень остеологічних матеріалів Трипілля в 50-і роки зробила В.Бібікова. Нею, зокрема, опрацьована величезна колекція фауни з ранньотрипільського поселення Лука-Врублівецька на Дністрі. Велику роботу по вивченню трипільських палеозоологічних матеріалів виконав В.Цалкін. Її результати увійшли до великої монографії, присвяченої найдавнішим домашнім тваринам регіону східної Європи [Цалкин, 1970].

Фауну з трипільських поселень Молдови було визначено А.Давидом та Г.Чемиртаном [Давид, 1982, 1986; Давид, Чемиртан, 1979, 1981]. Значний обсяг палеозоологічних визначень матеріалів з поселень на території України у 80-90-і роки виконано О.Журавльовим [Журавлев, 1990 та ін.].

В мідному віці важливою складовою комплексного землеробсько-скотарського господарства було тваринництво. Вирощувалися всі основні види домашніх тварин: велика рогата худоба, вівці, кози, свині, коні. Проте їх співвідношення в стаді було тісно пов'язане з локальними умовами та характером пам'яток. Встановлено, що в період міграції трипільського населення зростала питома вага полювання, скорочувалося поголів'я свиней, але зростало число дрібної рогатої худоби. З часом остання відходила на другий план. Такі циклічні зміни відбувалися на всіх етапах розвитку, в окремих локальних варіантах – від Дністра до Дніпра. Відмічено регіональні особливості. Так, вікова структура стада, на думку палеозоологів, вказує на переважання в Подністров'ї м'ясного напрямку в трипільському тваринництві, а в південному Побужжі – молочного. Найбільший відсоток домашньої фауни маємо з поселень, розташованих південніше від лісової смуги, а також в густозаселених регіонах. На окраїнах трипільського світу полювання відігравало значнішу роль.

Помітний вплив людини на збіднення видового складу диких тварин. Так, на етапі Трипілля А в околицях Майданецького (ур. Гребенюків Яр) водилося до 12 видів диких тварин, а на етапі СІ, в околицях протоміста – лише 4.

Важливою науковою проблемою є час та місце одомашнення коня. С.Бібіков доводить, що ранньотрипільське населення, можливо, має відношення до доместикації коня. Вірогідно існувало кілька центрів доместикації цієї тварини, яка мала місце в мідному віці на території України. В матеріалах Трипілля зображення коня зустрічається частіше, ніж в інших культурах, в тому числі тих, які відносяться до середньостогівської спільноти (а саме з нею Д.Телегін та інші фахівці пов'язують доместикацію коня в Європі).

На всіх етапах Трипілля основне місце в тваринництві займало розведення великої рогатої худоби. Слід мати на увазі, що підрахунки складу стада по відсотковому співвідношенню кількості кісток не відбивають в повній мірі значення тварин в постачанні м'ясної їжі, ось чому слід критично відноситись до зроблених на підставі таких калькуляцій висновків про зростання, подекуди, питомої ваги дрібної рогатої худоби, а отже розвиток кочових типів тваринництва, тощо. В будь-яких випадках, в постачанні м'яса на першому місці буде велика рогата худоба – до 80-90%.

2.4. Палеоекономічні реконструкції

С.Бібіков в 1965 р. запропонував методику палеоекономічного та палеодемографічного моделювання за даними археологічних досліджень з метою реконструкції окремих сторін життя та діяльності, а також історії трипільського суспільства. Пізніше ця методика використовувалася в працях М.Шмаглія, В.Круца, О.Колеснікова та інших дослідників.

На підставі даних про кількість, планування та забудову поселень трипільської культури в середньому Подніпров’ї, С.Бібіков реконструював чисельність населення як на окремому поселенні, так і в регіоні в цілому. Ці розробки стали підставою для палеоекономічних підрахунків – площі сільськогосподарських угідь, обсягів виробництва продуктів харчування та трудових витрат на ведення господарства. Результати підрахунків дозволили робити висновки щодо особливостей суспільно-господарчої організації в регіоні, в тому числі – про неможливість мотичного землеробства, як основи господарства трипільців. Встановлення чисельності давніх мешканців Наддніпрянщини дозволило дійти висновку, що рушійною силою міграційних процесів в певні періоди була відносна перенаселеність окремих місцевостей [Бибиков, 1965].

Робота С.Бібікова стала зразком для ряду інших дослідників Трипілля. Так, М.Шмаглій реконструював число жителів трипільського протоміста Майданець, що власне і дало змогу окреслити визначення цього типу поселень, як міських [Шмаглий, 1980]. Аналогічні підрахунки для поселення Доброводи було зроблено В.Колесніковою [Колесникова, 1987].

Масштабні палеодемографічні та палеоекономічні реконструкції для регіону Буго-Дніпровського межиріччя зробив В.Круц. Спираючись на дані нових археологічних розвідок та розкопок, він реконструював число мешканців та обсяг сільськогосподарських угідь для кількох десятків поселень. Важливим аспектом дослідження був екологічний. Підрахувавши обсяг використання трипільським населенням природних ресурсів – деревини, орних земель – автор дійшов висновку про те, що одним з факторів, який призвів до кризових явищ на пізньому етапі культури в цьому регіоні, був саме екологічний – через високе антропогенне навантаження на екосистему [Круц, 1989]. Цю ж тему розробляв у своїх роботах М.Відейко, використовуючи палеодемографічні та палеоекономічні реконструкції для обгрунтування гіпотези про протоміський характер поселень-гігантів [Відейко, 1987, 1993 та ін].

У 1993 р. В.Круц запропонував палеодемографічний нарис, в якому було відтворено динаміку чисельності населення трипільської культури на окремих етапах її існування [Круц, 1993]. Незважаючи на дискусійність окремих положень, ця робота є важливою для розуміння історичних процесів мідного віку України.

Таким чином, праці з палеоекономічного та палеодемографічного моделювання охоплюють Трипілля-Кукутені як на регіональному рівні, так і в глобальному масштабі, даючи можливість моделювати окремі економічні та соціальні процеси, що дозволяє пропонувати пояснення історичних подій в минулому. Вони є важливим дослідницьким інструментом і потребують подальшого вдосконалення.