Тавань і таванські переправи
на картах XVI–XVII століть
Тетяна Гедзь
Тавань – топонім, що походить від тюрк. табан – підошва, заплава ріки, пласке місце [1]. В XV – XVII ст. Таванню називалася низка островів на ділянці русла Дніпра від сучасного м. Берислав до м. Гола Пристань Херсонської обл. Згодом назва Тавань закріпилася за островом довжиною біля 10 км., що починався біля м. Берислав. З правого боку цей острів омивався Дніпром, з лівого – гілкою р. Кінські Води. Інші острови мали назви Козацько-Кам'янський, Бургунський, Тягинський. Природні умови робили ці острови зручними для влаштування переправ ("перевозів") через Дніпро, найважливіша з яких пролягала через острів Тавань [2]. Саме тому в найдавнішому джерелі – описі південного кордону Великого князівства Литовського до 1460 року – "перевозы" біля Тавані згадуються у множині: "А от устя Днепрова до Таваня, у Таваня перевозы были вашей милости господарские наполы с перекопским царем" [3].
Множина у топонімі Тавань у формі Tovany(?), схоже, збереглася і в найдавніших картографічних джерелах. Такими є дві карти: Tabula Moderna Polonie, Hungarie, Boemie, Germanie, Russie, Lithuania, що увійшла до римського видання "Географії" Птолемея 1507 року і Tabula Moderna Sarmatie …, створена для видання у 1513 році "Географії" Птолемея у Страсбургу. Інформацію для зображення цієї частини Східної Європи (Рис. 1 і 2) автори обох карт отримали від поляка Бернарда Ваповського, який на той час перебував у Римі [4].
|
|
| Рис. 1. Фрагмент карти 1507 року | Рис. 2. Фрагмент карти 1513 року |
Варто звернути увагу, що Тавань як пункт на даних картах локалізується на правому березі Дніпра. У цьому зв'язку згадаємо найдавнішу історію правобережних таванських укріплень у викладі Евлії Челебі:
"Описание мощной крепости – пристанища безопасности Гази-керман, или крепости Доган. В старые времена на месте этой крепости в .. (Пропуск в тексте) году хан Тохтамыш-Гирей из крымских ханов, которого еще называют Доган-хан сын Дурмуш-хана, основал большую крепость. Впоследствии мятежный Тимур-хан пришел в эти места из Кыпчакской степи и разрушил эту крепость до основания. И вплоть до эпохи султана Баезида Вели эта крепость Доган-хана оставалась разрушенной и заброшенной… Потом султан Баезид Вели на месте упомянутого Доган-Гечит построил на старом фундаменте большую крепость и нарек ей имя Гази-керман. … на четырехугольной мраморной плите, лежащей на земле… высечено: "Год 889 (1484) ввел нас в дату основания этой крепости Доган-Гази-керман". Через деякий час після відновлення фортеці її в черговий раз було зруйновано [5]. Тут ідеться про фортецю Кизи-Кермен чи Газі-Кермен, залишки якої знаходяться на правому березі Дніпра території сучасного м. Берислав.
Щодо лівобережних укріплень біля острова Тавань. У московських дипломатичних документах 1504 року містяться згадки про початок будівництва кримським ханом Менглі Гіреєм укріплення на лівому березі Дніпра біля Тавані: "начал строить, а городище есть" [6]. У 1517 році укріплення Іслам-Кермен чи Ослам-Кермен вже згадується як діюче [7]. У 1525 році топоніми Tovan (на правому березі Дніпра) і Oslam (на лівому березі Дніпра) позначено на карті Батісти Аньєзе – додатку до книги Паоло Джовіо [8], а в 1526–1528 роках Бернард Ваповський на карті Сарматії позначив Тавань як острів на Дніпрі, й Ослам-Кермен як укріплення на лівому березі [9].
Рис. 3. Острів Тавань і Ослам-Кермен на карті Б. Ваповського 1526–1528 рр.
Наступними за часом створення картами, де позначений острів Тавань і таванські переправи, є карти Г. Л. де Боплана. На Генеральный карті України ми бачимо Aslan H. (H. означає городище) та напис біля позначення острова Tawan O. y. Wielke Przeprawa Tatarska. Ще один напис Przeprawa Tatarska розміщено на правому березі Дніпра нижче Тавані. На карті русла Дніпра 1660 року та на її пізніших виданнях (напр., 1664 року – Рис. 4) містяться аналогічні написи біля острова Тавань, переправи через острови Козацький і Бургунський позначені як Przeprawa Tatarska [10].
Рис. 4. Тавань на карті русла Дніпра Г. Л. де Боплана
Ще однією картою, де є інформація про Тавань, є карта кордонів Польщі 1764 року італійського картографа Дж. А. Річчі-Занноні, що увійшла як лист №24 до атласу Польщі, виданого у 1772 році [11].
Хоча ца карта не входить до хронологічних меж, означених у заголовку статті, вона містить інформацію про давню Тавань. Саме таке позначення, Еski-Tavan (з тур. Стара Тавань) знаходиться на лівому березі Дніпра, майже навпроти правобережного позначення річки Tiahinka. Наявність такого позначення покладено в основу версії, що до часу знищення правобережного Тягинського укріплення наприкінці XV cт. саме переправа біля Тягині називалася Таванською як найважливіша. На карті також позначено Aslan Olu (з тур. Аслан Великий), який контролював переправу, актуальну на час його побудови, можливо, Дрімайлівську [12].
Рис. 5 Тавань на карті Річчі-Занноні 1764 року
Досі розглядалося позначення на карті укріплень, збудаваних по обидва боки острова Тавань на берегах Дніпра. Ці укріплення мали на меті охроняти, власне, перевіз, через який переправлялись війська кримських ханів для набігів на українські та польські землі, і через який повертались з ясиром. Але у XVII ст. на самому острові Тавань кримськими ханами та Османською державою було зведено ще три укріплення для контролю за руслом Дніпра і руслом р. Кінські Води, по яких козацький флот спускався униз по Дніпру.
У північній частині острова Тавань над берегом річки Кінські води орієнтовно після 1625 року було збудовано фортецю Шахін-Кермен (варіанти назви Шахін-Гірей, Шингірей: назва походить від імені ініціатора побудови Шахін Гірея, брата кримського хана Мухаммед Гірея III). За свідченням Евлії Челебі, водна переправа проходила від Кизи-Кермена саме до гавані біля фортеці Шахін-Керман, а річку Кінські води долали через брід [13]. Згодом (найімовірніше, після взяття турками Чигирина у 1677 році) поряд із занепалим укріпленням Шахін-Кермен було збудовано фортецю нову фортецю Мубарек-Кермен, а навпроти Кизи-Кермена – фортецю Мустріт-Кермен, яка в російських джерелах називалась Таванським городком. Ці фортифікаційні споруди діяли до 1695 року, коли вони були захоплені гетьмансько-московським військом під час Азовсько-Дніпровських походів. Унікальну можливість поглянути на чотири фортеці на Таванській переправі надає російська карта шляхів сполучення 1685 року (Рис. 6).
Цю карту було знайдено Лео Багровим у теці документів, що належали французському картографу XVIII cт. Гійому Делілю [14]. Брат Гійома Деліля, астроном і географ Жозеф Ніколя Деліль у 1739–1740 рр. брав участь у підготовці першого атласу Російської імперії , виданого у 1745 р. Можливо, він використовував згадану карту шляхів сполучення, оскільки на своїй карті 1745 року позначив Чорну Долину [15]. Цей топонім, що присутній на карті шляхів сполучення 1685 року, асоціюється із сучасним с. Чернянка Каховського р-ну Херсонської обл. Для картографів XVII – XVIII ст. він мав значення, оскільки знаходився на півдорозі між Перекопом і Таванню та надавав можливість перепочинку і ночівлі, про що згадується у "Статейному списку" Зотова і Тяпкіна 1681 року [16]. "Статейный список" також містить опис взаємного розташування таванських фортець, що відповідає карті 1685 року, тому в додатку наводиться текст відповідного фрагменту.
Рис. 6. Таванські фортеці за станом на 1685 рік: 1 – Кизи-Кермен, 2 – Мустріт-Кермен, 3 – Мубарек-Кермен, 4 – Іслам-Кермен. Карта орієнтована на південь.
Інформація карти 1685 року щодо розташування таванських фортець також підтверджується двома малюнками, що зображують взяття Тавані, створеними безпосередньо після цієї події. Це гравюри Леонтія Тарасевича [17] та Іннокентія Щирського [18].
Рис. 7. Гравюра Леонтія Тарасевича.
Рис. 8. Гравюра Іннокентія Щирського.
Відомо, що автори гравюр були знайомі між собою [19]. Обидві гравюри мають багато спільних рис, бо створені за одним і тим же описом учасника чи свідка взяття Тавані. Але гравюра Іннокентія Щирського є більш "картографічною", охоплює більшу територію включаючи обриси берегів Дніпра навколо фортець.
Протока, позначена на карті, що розділяє острів Тавань уздовж, присутня на обох малюнках із назвою "Таван речка". Можливо, ця протока частково має рукотворне походження. Зотов і Тяпкін не згадують протоку, але пишуть про рови навколо нових фортець. А на трьохверстній карті посеред острова Тавань позначено продовгувате озеро з назвою Розкопанка [20]. Можна припустити, що одна із весняних повеней перетворила ділянку рову на повністю підконтрольну протоку, причому існування такої протоки могло сприяти обмілінню рукава Дніпра Кінські Води, що також було вигідно для залоги фортець.
Варто звернути увагу, що у різний час назви різних укріплень біля Таванської переправи були пов’язані із словами сокіл чи яструб. За Евлією Челебі хана Тохтамиша називали Доган-хан (тюрк. тоган – сокіл [21]), та, відповідно, фортецю, ним збудовану, називали фортецею Доган-хана. Ім’я Шахін Гірея, ініціатора побудови першої фортеці на самому острові Тавань, також означає сокіл [22]. А в "Статейному списку" Зотова і Тяпкіна фортецю Мустріт-Кермен названо "Туганом, то есть ястребом".
В. М. Тимченко висунув версію щодо розташування Іслам-Кермену на території Любимівського городища, приблизно на 6 км вище від Нової Каховки, аргументуючи наявністю на городищі пам'ятки османського часу [23]. Але, враховуючи графічні матеріали на Рис.6–8,Іслам-Кермен XVII ст. знаходився саме на території сучасної Нової Каховки. Це не виключає можливості існування османського укріплення з назвою Іслам-Кермен чи з іншою назвою у XV–XVI ст. на місці Любимівського городища. Можливо, саме це укріплення позначено на карті русла Дніпра Боплана (Рис. 4) вище Aslam Olu як Star. y. H. – Старе городище.
Викладений вище огляд карт і текстових описів Тавані й таванських укріплень підтверджує, що уважний розгляд збережених до нашого часу матеріалів дозволяє вирішити багато великих і малих історичних питань.
Додаток
Статейный список стольника Василия Тяпкина и дьяка Никиты Зотова, посольства в Крым в 1680 году для заключения Бахчисарайского договора. Одесса. 1850, C. 243–235.
"Марта в 16 день по указу Ханова Величества, посол его, Кеман-мурза-Сулешев, в Перекопе, у бея взял с собой провожатых 150 человек, и пошли с нами степью. Того ж числа ночевали на степи, на урочище, при водах Черной Долины.
Марта 17 пришли о полудне на Днепре, к Турецким каменным городкам старого строенья, Шан-Кермен да Казы-Кермен, да нового строенья, после Чигиринской битвы с Турками, на одном острову, отнимаючи Запорожских козаков путь к морю, один городок на Конской косе, близ старого городка Шань-Кермени, стрельбищах в трех, а другой близ старого городка Казы-Кермени, против его через Днепр. Устроены те городки крепко, а в них по 5 башен; въезды и выезды одни, самым разумным инженерсктм строением; бойницы по стенам и по башням учинены пушечные и мелкого ружья подошевные… и около их рвы и против ворот подъемные мосты на железных цепях. А в больших подошевных и средних и верхних бойницах поставлены везде пушки; и для нашего приходу ис тех городков была пушечная стрельба. Пехота в них посажена турецкая, с женами и детьми, на вечное житие, и сторожа, в тех городках, дневная и ночная, зело крепкая. Того ж числа, перевезшися Конскую косу, ночевали мы на Днепровском острову между теми новыми городками зовомыми один – Туганом, то есть ястребом, а другой – Хон-бурун, т. е. счастливый. Марта в 18 день, под помянутвм новым городком Туганом и под старым городком Казы-керменем перевезлись за Днепр, на Киевскую сторону".
Література
1. В. Радлов. Опыт словаря тюркских наречий. В 4-х т., Т. 3. СПб, 1905, C. 963–964.
2. Д. Яворницький. Вільності запорізьких козаків: історико-топографічний нарис. Твори в 20 т., Т. 2. К.-Запоріжжя, 2005, C. 173, 176 та ін.; Ю. Князьков. О местонахождении "Тавани" и Таванской переправы в XV – XVII веках//Придніпровський науковий вісник. Дніпропетровськ, 1997, 2, c. 7–15.
3. Lietuvos Metrika (1540–1543). 12-oji Teismų bylų knyga. (XVI a. pabaigos kopija) (Vilnius, 2007), 82. Dok. 72.
4. The First Geographical Map of Bernard Wapowski Author(s): Czesław Chowaniec. Imago Mundi, Vol. 12 (1955), pp. 59–64.
5. Эвлия Челеби. Книга путешествия. Вып. 1: Земли Молдавии и Украины. М. 1961, С. 521–522.
6. Сборник Императорского Русского исторического общества, т. 41, C. 539, 540, 542, 544.
7. Сборник Императорского Русского исторического общества, т. 95, С. 269–272, 379, 434, 439, 595.
8. Про карту див.: .
9. Карта у дод. до The History of Polish Cartography from the 15th to the 18th century by Karol Buczek. Wroclaw–Warszawa–Krakow, 1966;
17. А. Багро. Украинское казачество и первый Азово-Днепровский поход. Диссертация на соискание ученой степени канд. ист. наук, СПб., 2015, дод. 3.4 з посиланням на Д. В. Степовик. Українська гравюра бароко. К., 2013.
18. А. Багро. Украинское казачество и первый Азово-Днепровский поход…дод. 3.5, посилання на Р. П. Радишевський. Іван Мазепа в сарматсько-роксоланському вимірі високого барокко. К., 2006.
19. А. Багро. Украинское казачество и первый Азово-Днепровский поход… С. 68–69.
20. Триверстна карта Шуберта, лист 30-12. http://www.etomesto.ru/shubert-map/30-12/; Яворницький, С. 132.
21. В. Радлов. Опыт словаря тюркских наречий., Т. 3 , C. 1159.
22. .
23. В. Тимченко. Таванська переправа на Дніпрі у XVI–XVII ст. (за даними археологічних та писемних джерел)/Археологічні відкриття в Україні 2001-2002 рр. Зб. наук. праць, вип. 7. К., 2003.
Опубліковано 6 вересня 2016 р.