Про варіанти карти Польщі
Ріцці Дзанноні 1772 року

Тетяна Гедзь

Повна назва карти, про яку йде мова – “Carte de la Pologne: Divisée par provinces et palatinats et subdivisée par districts, construite d'après quantité d arpentages d observations, et de mesures prises sur les lieux” (Карта Польщі, поділена на краї та воєводства, а також на округи, відтворена за численними розмежуваннями, спостереженнями і вимірами, здійсненими на місцевості), її масштаб – приблизно 1:673 000 (6,7 км в 1 см). Ініціатором видання був воєвода, новогродський, князь, меценат Юзеф Олександр Яблоновський (Józef Aleksander Jabłonowski), який близько 1740 року почав збирати картографічні матеріали території Речі Посполитої та прилеглих земель. До роботи були залучені Францішек Флоріан Чакі (Franciszek Florian Czakі) – картограф короля Станіслава Августа, географ, капітан артилерії та Ян Ендерсх (Jan Fryderyk Endersch) – математик короля Станіслава Августа, картограф, механік.

До 1762 року матеріали для карти були готові, проте,з огляду на значні помилки, видання карти затрималося. Для їх виправлення Юзеф Олександр Яблоновський залучив для роботи італійського картографа Джованні Антоніо Ріцці Дзанноні, який завершив роботу над картою та опублікував її під своїм іменем. Це видання – перша детальна великомасштабна карта території Речі Посполитої до її поділів у 1772, 1793 і 1795 роках. Карта складається з 25 аркушів (однієї генеральної карти “Wizerunek powszechny Polski y Litwy” та її окремих частин). Українські землі зображені на аркушах 14, 15, 16, 18, 19, 20, 22, 23, 24 [1].

Примірники карти Польщі Ріцці Дзанноні 1772 року містять певну кількість розбіжностей. Це було помічено на початку 1980-х під час підготовки видання Centralny Katalog Zbiorów Kartograficznych w Polsce, коли була проведена каталогізація і аналіз близько 40 примірників карти, наявних у бібліотеках Польщі. Результати роботи з порівняння екземплярів карти висвітлені у самому каталозі [2] та у статті Teresa Paćko, Wersje tytulu і roznice w tresci mapy Polski Rizzi-Zannoniego [3].

Зображення на полях кожного аркуша карти (шириною, приблизно, 2,7 см) дублюють зображення на полях сусідніх аркушів. Відповідно, аркуші могли бути склеєні в одну велику карту, або бути видані у вигляді атласу (збереглися примірники обох типів).

Частина примірників карти у вигляді атласу в якості першого або другого листа містить окремий лист з текстовою дедикацією-присвятою Юзефу Олександру Яблоновському. Цей текст, однаковий в усіх примірниках, починається із слів “A Son Altesse le Prince ded Prusse- Vindes Joseph Alexandre Jablonowski …” та закінчується словами “… a Londres ce 25 Janvier 1772 – – Rizzi Zannoni” [4].

У разі склеювання аркушів у настінну карту аркуш № 21 опиняється у лівому нижньому куті карти. Тому 21 аркуш карти є титульним, тобто містить текст присвяти на картуші з бароковим оздобленням. Титульний аркуш карти має три варіанти. Варіанти 1 i 2 містять присвяту князеві Олександру Яблоновському, різниця між ними головним чином полягає у титулах самого географа Ріцці Дзанноні. Третій варіант титульного аркуша містить присвяту Каролю, князю Курляндії, синові короля Польщі Августа III.

У виданнях у вигляді книги-атласу титульний аркуш № 21 іноді міститься у середині книги, іноді – в якості першого аркуша книги, перед згаданим вище листом-присвятою. В деяких екземплярах атласу титульний аркуш № 21 взагалі відсутній.

Таблиця 1

Варіанти тексту на титульному аркуші карти № 21 [5]

Зображення на окремих аркушах карти наявне у двох варіантах. Два варіанти зображення T. Paćko помітила на аркушах 8, 12, 16, 18, 19, 22. Ці аркуші із вказанням частин, для яких виявлено два варіанти зображення, відмічені на ілюстративній карті у згаданій статті Wersje tytulu і roznice w tresci…. Але автор зазначеної статті не помітила різницю у зображеннях на аркушах 16 і 20, яка стосується, зокрема, території Київщини та північної частини України. Ця різниця додатково відмічена на ілюстрації синім кольором (Іл. 1).

Так, Київ, позначено у нижній частині аркуша 16 та у верхній частині сусіднього аркуша 20, і обидва аркуші мають два варіанти зображення. Різниця між двома варіантами аркушів 16 і 20 розглядається нижче на прикладі двох примірників карти, доступних у мережі Інтернет: примірник у (1) включає аркуші 16 і 20 у Варіанті I, 2) примірник у (карта 015, (2)) включає аркуші 16 і 20 у Варіанті II.

Іл. 2. Розбіжності між двома варіантами аркуша 16 (відмічені у Варіанті II).

Іл. 3. Розбіжності між двома варіантами аркуша 20 (відмічені у Варіанті II).

Зазначимо, що існують примірники карти, що містять аркуш 16 у варіанті II, аркуш 20 – у варіанті I (примірник у , (3)), або навпаки: аркуш 16 у варіанті I, аркуш 20 – у варіанті II (примірник у (4)). Окрім того, будь-який з попередньо згаданих трьох варіантів титульного аркушу № 21 може бути скомпонований з будь-яким варіантом інших аркушів.

Щодо розбіжностей на аркуші № 18. Примірники карти (1), (2) і (3) містять аркуш № 18 в умовному варіанті I, примірник (4) – у варіанті II. На Іл. 2. розбіжності між двома варіантами відмічені майже на всій площі аркуша № 18, але, за нашими спостереженнями, різниця стосується лише зображення території на північний захід від Львова, частина її позначена як Powiat Lubaszewski (Любачівський повіт), яка нині належить Україні та Республіці Польща. Власне, частиною з Любачівським повітом і проілюстровані розбіжності на аркуші № 18 у статті T. Paćko [6].

Враховуючи сказане вище, не можна вважати випуск карти Ріцці Дзанноні 1772 року одномоментним друком певної кількості примірників. Ця карта виконана в техніці мідериту, коли малюнок майбутньої гравюри продряпують на мідній пластині, заповнюють фарбою і відбивають на папері. У виданні Centralny Katalog Zbiorów Kartograficznych w Polsce… наведено імена майстрів, які виконали малюнки для аркушів карти [7]. Так, малюнки для гравіювання розглядуваних тут аркушів №№ 16 та 20, виконали два художники. Важко уявити порядок робіт з гравіювання та друку цієї карти. Очевидно, певний тираж аркушів карти було віддруковано, потім до малюнків окремих мідних пластин було внесено зміни і друк продовжився. Аркуші у різних варіантах декілька разів компонувалися для видання окремих тиражів атласу. Лист-присвята і титульний лист № 21 карти, безперечно, зафіксували 1772 як рік створення рисунків. Але друк аркушів міг відбуватися як у 1772, так і в наступних роках.

Карта Польщі Ріцці Дзанноні 1772 року, передусім, є топографічною картою, на якій позначено міста і села, церкви, корчми, річки, ставки, ліси, дороги, навіть придорожні хрести, а для багатьох населених пунктів – схематично, групи будівель, які відповідають тогочасним реаліям. Якість зображення карти для різних країн та регіонів також різна. Більш якісна топоніміка західної частини України контрастує із помітними помилками і перекрученнями у топонімічній мережі центральної й північної частин. Але все ж-таки це – карта, що відображає реалії кінця 17 – середини 18 століття, причому якість її змісту залежить від якості використаних первинних джерел. Спосіб використання карт-джерел для атласу Ріцці Дзанноні можна спостерегти на прикладі правобережної околиці Києва, для якої одне з первинних джерел збереглося. Це карта Carte des pretensions touchant les frontières entre la Pologne et la Moscovie, après 1686, датована приблизно 1690 роком. Вона збереглася у французьких архівах [8].

На цій карті позначені cела та хутори, частина яких нині знаходиться в межах Києва, у химерній транскрипції, що містить сліди передачі та сприйняття топонімів іноземцями “на слух”. На Іл. 4 наведений фрагмент карти 1690 року, у таблиці 2 топоніми з цієї карти співставлені з топонімами аркушів № 16 та № 20 обох варіантів карти Ріцці Дзанноні.

Таблиця 2

Топоніми з карти 1690 року на карті Ріцці Дзанноні

Таким чином, спостерігаємо сліди використання цього джерела в обох варіантах аркушів №№ 16 і 20 карти Ріцці Дзанноні, одночасно з іншими картами цієї ж місцевості, або одночасно з книжним чи усним її описом.

Дещо про маловідомі топоніми Києва з карти Ріцці Дзанноні.

Хмелівщина (Chmelnicki). Місцевість, що знаходилась біля витоку/на правому березі р. Сирець. Карта 1820 року під назвою “хутори Хмелівщини” фіксує, власне, хутір Хмелівщина, хутір Сеньківщина та хутір протоієрейші Мойсєєнкової [9]. Хутір Хмелівщина разом з сусіднім хутором Сеньківщина у 1859 році стали власністю київського генерал-губернатора Іларіона Васильчикова, від прізвища якого утворився топонім Васильчикова дача/ Васильчиків хутір. Нині це територія парку “Нивки” [10].

Стрільники (Chustrelinca). Починаючи з XVII ст. писемні джерела згадують поблизу давнього Києва урочище Стрільники, що певний час належало Київському Братському монастиреві. Згадки про нього зустрічаються у документах: 1741 року як село, 1762 – як поле, 1775 – як урочище. В документі 1666 року згадується Стрільницький бір [11]. Наведена вище карта 1690 року – єдина, на якій позначено цей топонім.

Polkaraul (від скорочення Pol.karaul – Польський караул) – прикордонний пункт на правому березі р. Ірпінь проти колишнього с. Романівка (колишнє село, а нині місцевість міста Ірпеня) [12]. Наведений тут як приклад перекручення первісних назв при нанесенні на карту.

Звернімо увагу на зображення лівого берега Дніпра навпроти Києва. На варіанті II аркуша 20 поряд з більш-менш зрозумілими топонімами Troszсzyna, Browary, Sopraki (Осокорки), Gnedyn, біля впізнаваних обрисів забудови пізнішої Воскресенської слобідки, позначено топонім Usczytki, який не зустрічається в інших текстових/картографічних джерелах (Іл. 5). Можливо, він відображає якусь тимчасову назву поселення, за яким з кінця 18 ст. закріпилася назва Воскресенська слобідка/Воскресенка [13].

Джерела і література

1. Про карту див. Дашкевич Я., Вавричин М., Кришталович У. Україна на стародавніх картах. Том 2. Середина ХVII – друга половина XVIII століття. К., 2009, C. 204-207; Байцар А. в атласі Джованні Антоніо Ріцці Дзанноні. 1772 р.; Пивовар А. Атлас Польщі та Литви Річчі Дзанноні 1772 р. (у праці «Поселення задніпрських місць до утворення Нової Сербії»);

2. Zbiorów Kartograficznych w Polsce. Zeszyt 5, Część 1, Wrocław: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983, S. 11-13.

3. Paćko Т. Wersje tytulu і roznice w tresci mapy Polski Rizzi-Zannoniego. Polski Przegląd Kartograficzny, 6, 1974, nr. 2, S. 77-81.

4. Centralny Katalog Zbiorów Kartograficznych w Polsce…, S. 12.

5. Там же.

6. Paćko Т., S. 79.

7. Centralny Katalog Zbiorów Kartograficznych w Polsce…, S. 12.

8. Оригінал карти на сайті та її спрощена копія у . Також див. на форумі “Замки и крепости Украины”.

9. ДАКО, ф. 1542, оп. 1, спр. 901. План хуторів Хмелівщини, що належать Хитровій.

10. Вортман Д. Північно-західні околиці Києва середини XVIII ст. на картах монастирських володінь. Вортман Д., Козюба В. Околиці Києва наприкінці ХVІІІ століття: спроба картографічної реконструкції. Антропологія простору. – Т. 1. Культурний ландшафт Києва та околиць. – К., 2017.

11. Желєзняк І. Київський топонімікон К., 2013. C. 133-140.

12. Вортман Д. Північно-західні околиці Києва …

12. Вортман Д. Північно-західні околиці Києва …

13. Широчин С., Михайлик О. Невідомі периферії Києва. Північне лівобережжя. К., 2022, C. 30.

Стаття опублікована на сайті «Мислене древо» 22 листопада 2024 р.