Чи існував насправді “город Синя Вода”?

Тетяна Гедзь

Землі на правому березі Дніпра в його середній течії в XIV – XVI cт. й досі багато в чому залишаються terra inсognita для істориків. Вони були розлогою ареною військових сутичок, їх перетинали небезпечні дороги, згадані нечисленними мандрівниками. Укріплені населені пункти Правобережжя, замки, точніше, за висловом Н. Яковенко, “замочки”, що залишили в історії свої назви, можна перелічити на пальцях однієї руки. Згадки про деякі з них в історичних документах – також. Саме до таких населених пунктів належить місто Синя Вода чи Синьовода, яке згадується у “Книге Большому Чертежу” (далі КБЧ), датованій 1627 р.: “А вверх по реке по Бокгу 50 верст, пала в Бокг речка Синяя Вода, а на речке на Синей Воде, 70 верст от Бокга, город Синяя Вода [1]”. “70 верст от Бокга” угору по р.Синюха вказують, приблизно, на сучасне с. Торговиця. Тому існує точка зору, за якою місто чи укріплення з назвою Синя Вода або Синьовода, є частиною історії Торговиці [2].

Археологічні дослідження, які ведуться на території Торговиці починаючи з 1997 р., виявили залишки поселення, розквіт якого можна датувати, приблизно, 20–70 рр. XIV ст., яке вважається найпівнічнішим золотоординським містом [3]. Але археологічних доказів існування там укріплення XIV–XVI cт. немає.

У переліку укріплених поселень XV – XVII ст., складеному О. Мальченком, про місто Синя Вода наведені такі дані: “За свідченням історика Поділля М. Молчановського, в 1416 році татарські війська захопили і спалили замок Синя Вода на березі р. Синюхи, який пізніше не відбудовувався …. Якщо подібний замок існував, то це було, очевидно, просте прикордонне укріплення. Не локалізоване [5]”.

Це твердження майже дослівно перенесено з тексту Молчановського: “(Татарами – Т.Г.) …взят был в 1416 г. и разрушен замок Синяя Вода, что на Синюхе, с тех пор и не восстановленный”. Тут Молчановський посилається на документ № 683 із Codex epistolaris Vitoldi: “… донесение 15 июля 1416 года: Татарский хан двинулся в землю Витовта “und han Witowten ene stad und slot affgewunnen, das heit Swyna horda, und lichin noch vor einem, wor das heit, dat wete wir nicht”. Ни в летописях, ни в дошедших до нас актах не сохранилось других известий об этом замке “Swyna horda”, т.е., как мы думаем, Синей Воде [6]”. Але назва “Swyna horda” за написанням і вимовою більше нагадує інший укріплений пункт Прикордоння – Звенигород. Таку ж догадку висловив і укладач іменного й географічного покажчика Codex epistolaris Vitoldi: “Swyna horda (Dziwnogorod?) [7]”. Отже, єдиний історичний текст, який був “прив’язаний” до міста Синя Вода, найімовірніше, його не стосується.

Повернемося до згадки про “город Синяя Вода” в “Книге Большому Чертежу”. У 1920-х роках питання про джерела інформації, які були використані в КБЧ при описі Правобережної України, докладно вивчав Ф. Петрунь. Він прийшов до висновку, що територія Правобережжя, віддалена від Дніпра, відображене у КБЧ не за результатами безпосередніх досліджень, сучасних створенню тексту, а має “книжне” походження. На основі порівняння топонімів КБЧ із топонімікою європейських карт XVI ст. він прийшов до висновку, що основою опису Правобережжя стала карта В. Гродецького у варіанті 1595 р., яка входила до атласу А. Ортелія Theatrum Orbis Terrarum:

“На карте 1595 г. „auctore W. Godrecclo“ и „correctore A. Pograbio“ в атласе Ортелия… находим во: 1° перечень пунктов по Днестру… вполне совпадающий с текстом „Книги Б. Чертежа“, 2° обозначение Синюхи (Zwino woda fl) с обозначением города при ней, этимологически связанного с названием реки (курсив мій – Т.Г.) – основа для соответствующих записей „Книги” [8]”.

На основі аналізу топоніміки Петрунь склав таблицю “генетичного зв’язку” зображень Середнього Подніпров’я на європейських картах середини XVI – початку XVII ст. [9]. “Общий для данной группы карт источник, оставшийся до настоящего времени еще неразысканным в оригинале, … должен быть усматриваем в картах Б. Ваповского, польского картографа первой половины XVI века [10]”, а саме у карті Південної Сарматії 1526 р. Назва населеного пункту Синьовода (Szinouoda) на правому березі Синюхи вперше з’явилася на карті Європи Г. Меркатора 1554 р. [11], з неї потрапила на карти Дж. Гастальді 1562 [12] і 1567 рр. [13], (Szinouoda), далі на карту А. Пограбки 1570 р. [14] (Swiniovoda?). Але на карту В. Гродецького 1595 р., з коректурами А. Пограбки [15], яка за думкою Ф. Петруня, послужила джерелом для КБЧ, місто Синя Вода не потрапило! Містом, назва якого “этимологически связана с названием реки” Zwino woda fl на цій карті є лівобережний Звенигород–Zwinigrod! Це може означати, що матеріалом для правобережжя Дніпра на КБЧ були й інші карти. Але висновок Петруня щодо карти Гродецького 1595 р. як джерела для КБЧ є логічним, оскільки він вважав Синьоводу не реально існуючим містом, а картографічним дублюванням Звенигорода [16].

Ф. Петрунь “вирахував” первісне джерело появи міста Синьовода – карту Південної Сарматії Б. Ваповського 1526 р. та намагався здогадатися про її зміст, але фрагменти карти були віднайдені лише в 1934 р. [17]. Зараз ми маємо можливість поглянути на перше відповідне своєму часові картографічне зображення Середнього Подніпров’я (рис.1).

На рис. 1 ми бачимо, що ніякого міста Синя Вода на карті Ваповського нема. Є річка з назвою Syinauoda fl (?) і на правому її березі, недалеко від злиття її з р. Південний Буг позначено поселення (чи руїни – карта не дозволяє зробити однозначний висновок). Ця позначка безіменна, але назва річки частково її перекриває. На карті Меркатора 1554 р. безіменна позначка перетворились у місто з назвою, аналогічною назві річки, позначене на правому березі у середній її течії. Ця картографічна помилка була запозичена у численних більш пізніх картах. Можливо, А. Пограбка на карті 1570 р. “створив” місто власноручно, не копіюючи Меркатора, бо його Swiniovoda також розміщена при злитті Пд. Бугу і Синюхи. Не виключено, що картограф, усвідомивши зроблену помилку, не став переносити її на більш пізні карти, зокрема, при коригуванні карти 1595 р.

Опис кам’яних руїн при злитті Синюхи і Пд. Бугу міститься в Tartariae Descriptio М. Броневського, створеному через 50 років після карти Ваповського: “Кодемам, по истолкованию какого-то Романа, русского, называет это место Дольняя Горофосса, городище, или место каменных развалин, которое сами жители называют притолокою или крепостцою; там вливается в Буг речка Синявода [19]”. Більш точний переклад цього тексту подає Я. Дашкевич: “Описуючи посольство до татар 1577–1578 р., М. Броневський згадував зруйноване місто Кодему, яке по-українському називали Дольною Границею. Це городище (або притулок), розташовувалося біля впадіння Синьоводи до Богу. В оригіналі – Dolnia Horofossa; друге слово – грецько-латинський гібрид, що означає кордон. У рос. перекладі… (ЗООИД, 1867, № 6) дане місце не відповідає оригіналові” [20].

Виходячи із сказаного, можна зробити висновок: місто Синя Вода або Синьовода було створено Меркатором на карті 1554 року шляхом суміщення об'єктів з карти Ваповського: безіменної позначки міста і назви ріки, насправді населеного пункта чи укріплення з такою назвою ніколи не існувало.

Література

1. Книга Большому Чертежу. Подг. к печати и редакция К.Н. Сербиной. – М.–Л., 1950, C.112.

2. “На підставі цього запису … польський історик Ст. Кучинський ще в 30-х роках XX століття зробив висновок, що битва (Синьоводська битва 1362 р. – Т.Г.) відбулася в околицях міста Синя Вода, яке знаходилось колись на р.Синюха, … але не зробив спроби локалізувати його. Тим часом координатні ознаки запису “Книги Великому Кресленню” досить точно вказують на сучасне смт. Торговицю Кіровоградської обл. як на місцезнаходження Синіх Вод, ординського міста першої половини XIV cт.” Ф. Шабульдо. Синьоводська битва 1362 р. у сучасній науковій інтерпретації // Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях. Збірник. – К., 2005, C.17.

3. “Торговиця є найбільш північним населеним пунктом, що має риси золотоординської міської культури”. Н. Бокий, І. Козир. Комплекс зототоординського часу біля с. Торговиці на Кіровоградщині (попередня публікація) // Синьоводська проблема 1362 р…. Збірник. – К., 2005.

5. Мальченко О. Укріплені поселення Брацлавського, Київського і Подільського воєводств (XV – XVII ст.). – К., 2001, C.251.

6. Молчановский Н. Очерк известий о Подольской Земле до 1434 года. – К., 2001, C.291. Переклад: “… в землі Вітовтовій місто і замок розорений, який називається Swyna hordа та ще одне [місто], назва якого нам невідома”.

7. Codex epistolaris Vitoldi magni Ducis Lithuaniae 1376-1430. / Collectus opera Antonii Prochaska. // Monumenta medii aevi historica res gestas Poloniae illustrantia. T. 6. Crakoviae, 1882, C.1107.

8. Петрунь Ф.Е. К вопросу об источниках Большого Чертежа// Журнал Научно-Исследовательских Кафедр в Одессе, 1924.– Т. 1 (1923/4), № 7.

9. Там же.

10. Там же.

11. Материалы по истории русской картографии / Сост. В.А. Кордт. – Киев, 1906. – Сер. II. – Вып. I: Карты всей России, северных ее областей и Сибири, табл. IV – V, текст на стр. 8–10.

12. Материалы по истории русской картографии / Под ред. В. А. Кордта. — К., 1899. – Сер. I. – Вып. 1: Карты всей России и южных ее областей до половины XVII века, табл. ХХII.

13. Материалы по истории русской картографии / Под ред. В. А. Кордта. — К., 1910. – Сер. I – Вып. 2: Карты всей России и Западных ее областей до конца XVII в., табл. XXII.

14. Материалы по истории русской картографии / Под ред. В. А. Кордта. — К., 1899. – Сер. I. – Вып. 1: Карты всей России и южных ее областей до половины XVII века, табл. ХХIII.

15. Карта Гродецького/Пограбки з атласу Ортелія 1595 р.: . Коректура цієї версії карти, порівняно з попередніми, полягає, зокрема, у появі на ній ріки Zwino woda fl і міста Zwinigrod (див., наприклад, попереднє видання атласу 1584 р.: ). Також див. варіант 1602 р. із змінами: Україна на стародавніх картах. Кінець XV – перша половина XVII ст. –К., 2004, С.102.

16. Петрунь Ф.Е. К вопросу об источниках …

17. Alexandrowicz St. Rozwoj kartografii Wielkiego Ksiestwa Litewskiego od XV do polowy XVIII wieku. – Poznan, 1989, C.39.

18.Карту див. :

19. Описание Крыма (Tartariae Descriptio) Мартина Броневскаго //ЗООИД, 1867, № 6, C.334.

20. Дашкевич Я. Східне Поділля на картах XVI ст. // Географічний фактор в історичному процесі. – К., 1990, С.158.

Опубліковано 16 січня 2011 р.