2.3. Заплава Дніпра в Києві в період давньоруської держави (Х ст. н.е. – 1240 р.)
Парнікоза І.Ю.
«И оступиша печенези градъ в силе велице, безщислено множество около града…Собрашеся людье оноя страны Днепра в лодьяхъ об ону страну стояху, и не бе лезе внити в Киевъ ни единому ихъ, ни изъ града к онемь»
Повість временних літ, 968 рік
Київ сформувався на дніпровських кручах: Старокиївській горі, Замковій горі, Юрковиці (Лисій горі) та низинному заплавному плато – Подолі. У порівнянні з більшістю давньоруських міст Київ мав найбільший перепад висот поміж рівнем річки та верхівками забудованих пагорбів – понад 100 м. Пагорби контрастували з широкою заплавою Дніпра, що сприяло виникненню величних містобудівних панорам, посиленню враження монументальності споруд та ансамблів при їх огляді з далекої дистанції. Розміщення храмів центральної частини міста повністю гармонізовано з рельєфом, що вибудовує унікальну пірамідальну композицію. Розміщення приміських монастирів теж було гармонізовано, щоб грати в єдиному ансамблі з забудовою середмістя (Красовский, 1976).
Рис. 2.3.1. Панорама давньоруського Києва вражала багато в чому завдяки долині Дніпра
Проте життя столиці давньої Русі було нерозривно пов’язане з низкою заплавних місцевостей. Як виглядала Київська заплава тоді? Необхідно відзначити, що станом на Х ст. н.е. київська заплава набула рис, які подекуди на непорушених впродовж століть трансформаціями ділянках заплави залишалися і по сьогодні. Схлинули води бурних польодовикових пра-Дніпра та пра-Десни. Вони залишили по собі реліктові староріччя, такі як меандр озера Алмазне, та залишки річкових долин як в районі Підгірців.
Рис. 2.3.2. Київ ІХ-Х ст.
Для київської заплави Дніпра характерна форма пісочного годинника з горловиною в районі Микільської Слобідки (район ст. м. Лівобережна). Тут з правого берегу кручі нависають над самим головним річищем Дніпра, а з боку лівого – край надзаплавної борової тераси безпосередньо підходить до заострівного рукава – Десенки. Цей край надзаплавної тераси – відомий пізніше як лівобережна Лиса гора, був заселений ще з часів неоліту.
На північ від Микільської горловини, з боку правого берега, біля краю борової тераси розляглася широка Оболонська заплава. Вона пересічена староріччями Дніпра, від яких залишалися пов’язані між собою озера стариці. Тутешнє головне староріччя прямувало до Дніпра, вливаючись біля Подолу. Літописи фіксують його назву Почайна. Почайна змінювала своє русло (меандрувала), вибираючи то більш віддалені, то більш наближені до Дніпра ланцюжки озер-стариць. Тут, між підніжжями Київських гір, руслами Почайни та струмка, який ніс в неї свої води – Глибочиці, людині приглянувся невеликий фрагмент заплави, імовірно вкритий початково заплавним лісом. Цьому фрагменту заплави – Подолу, штучно піднесеному вище рівня затоплення та трансформованому людською діяльністю, судилося на багато століть стати одним з головних осередків формування Києва.
Рис. 2.3.3. Київ Х та ХІ ст.
В той же час на лівобережжі на північ від Микільської Слобідки розкинулася розлога лівобережна заплава деснянського рукава – Десенки (з системою староріч Радосині чи Радунки), а також на півночі меандрів самої Десни (включаючи велетенські релікти пра-Десни). Завдяки розташованому біля початку Радосині городищу (Городцю Пісочному та частим відвідинам київських князів з глибин історії виходять назви Чорторий, Радінь. Радосинь.
Починаючи від Микільської Слобідки, заплава на південь неухильно розширюється, досягаючи найбільшої ширини в районі с. Бортничі. Тут розміщується широка центральна заплава пересічена руслами староріч Дніпра системи літописної Золочі – озера Тельбін та притерасними водотоками біля краю надзаплавної борової тераси.
На південь від горловини поступово розширюється і правобережна заплава, з відомим з давньої легенди урочищем Видубичі. В районі Жукового острова та урочища Конча-Заспа ще по сьогодні залишилася майже непорушною систем заплавних рукавів староріч Дніпра: Коника – оз. Конча та Заспа. Тут розташовується і пов’язаний з подіями давньоруського часу Святополків затон.
Своє сучасне центральне положення сформовані в час драматичного дренування післяльодовикових озер зайняли дніпровські острови. Назви деяких з них, або окремих топографічних об’єктів на островах, виринають з безодні століть, завдяки історичним подіям описаним давньоруськими літописами. Так ми дізнаємося про озеро Долобське та острів Песій. В літописі знаходимо також повідомлення про княжий двір на острові навпроти Видубицького монастиря. Натомість знахідки археологів дозволяють говорити, що в систему функціонування давньоруського Києва було включено о. Муромець, де існувала сторожове городище.
Історичний шлях усіх цих задіяних в формуванні та функціонуванні Києва заплавних урочищ ми детально розглянемо в даному розділі. У подорожі дніпровською заплавою у районі Києва нам буде допомагати карта-реконструкція гідрографії Києва (див. ).