2.9. Заплава Дніпра у Києві в 1943-1990 рр.
Парнікоза І.Ю.
Спить натомлене місто
Мирним лагідним сном,
Ген вогні, як намисто,
Розцвіли над Дніпром…
І. Шамо «Києве мій»
В описуваний період відроджується передвоєнне значення Дніпра для Києва як важливої економічної артерії. Активно функціонують пасажирський та вантажний порти (останній в Київській Гавані). Також Дніпро зберігає важливу роль як головне джерело водопостачання міста.
Посилюється порівняно молоде рекреаційно-ландшафтне значення Дніпра. Разом з тим елемент колишньої економічної цінності – заплавні луки та місця риболовлі остаточно втрачають своє значення. Усі заплавні землі розглядаються тепер лише як території для можливого розвитку міських районів і поступово зникають поховані під гідронамивом нових міських районів.
Для того щоб зберегти компактність Києва, а також рекреаційно- чи господарсько-цінні з ліси та поля, прийнято рішення розбудовувати Київ за рахунок освоєння земель заплави Дніпра. Зникають і традиційні селища водників на островах (після війни вони не відновлювались), а на місці призаплавних київських сіл розбудовуються великі житлові райони. Забудовані одноманітними багатоповерхівками ці безликі райони виглядають схожими один на одного. Відбувається також освоєння заплави під садово-городні ділянки (так звані дачі).
Суттєвий вплив мало спорудження водосховищ, які порушили нормальний гідрологічний режим. Це, зокрема, викликало зміни рослинності дніпровських островів та заплавних урочищ у Києві. Всі ці фактори безповоротно трансформували ландшафти Київської заплави. Проте, вони ж викликали усвідомлення цінності зелених елементів заплави, що втілилося у створенні численних парків: на Трухановому острові, Гідропарку, парку Дружби Народів тощо. На початку 1990-х рр. прийшло також усвідомлення цінності непорушених фрагментів заплави – місць поширення аборигенної фори та фауни, ділянок, на яких зберігся природний гідрорежим. Але систематична розбудова природно-заповідного фонду тут почалася лише після набуття Україною незалежності в 1991 р.
Відбувається поступове переосмислення цінності історичного (колись заплавного) урочища – Поділ та ландшафтно-естетичне значення долини Дніпра. І хоча в описаний період Поділ втрачає велику кількість історичних будинків, його храми та визначні споруди визнаються пам’ятками, проводиться їх реставрація. 16.07.1979 р. прийнято рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів за №920 від 16.07.1979 р. “Про уточнення меж історико-культурних заповідників і охоронних зон пам’яток історії та культури в м. Києві”, яким, зокрема, взяті під охорону значна частина Подолу та заплави Дніпра. У 1980-ті рр. реалізується проект з відновлення історичного середовища Контрактової площі, який став лише початком відновлення колишнього обличчя центру Подолу.