Необхідні заходи для покращення ситуації на Лисій горі
Парнікоза І.Ю.
Зрозуміло, що будь-які будівельні плани несумісні зі збереженням історико-природної цінності Лисогір'я, як комплексного об’єкту, що включає фрагменти всіх основних ландшафтів корінного правого берега Дніпра (лесового узвишшя – Лиса гора, правобережного заплавного лісу – Покал, та нетрансформованого берега Дніпра – острів Галерний) і не має аналогів у Придніпров'ї. Велику цінність становить і той факт, що даний об’єкт має природний зв’язок з іншою, надзвичайно цінною природною територією, що розташована по сусідству. Це заплавні луки та ліси правого берега р. Дніпро – «Конча-Заспа». До земель цього урочища входить територія островів Жуків, Ольжин, Козачий, а також околиці озер Конча і Заспа, що, власне, і надало назву урочищу. Вся Конча-Заспа теж входить до природно-заповідного фонду і складається з заказників місцевого значення «Острів Жуків» (1794 га) та «Острови Ольжин та Козачий» (470 га) (Природно-заповідний.., 2001). Нерозривно пов`язані між собою заплавний ліс, луки, прибережна смуга та лесове узвишшя ще можуть забезпечити самопідтримання тисячолітнього колообігу життя в урочищі Лиса гора. Та його рівновага залежить від певної критично малої площі. Вочевидь, Лисогір`я, затиснуте між потужною ТЕЦ-5 та житловими кварталами, вже опинилося на тій гранично можливій межі, коли освоєння будь-якої його складової невідворотно потягне за собою знищення нетривкої біологічної рівноваги і втрату більшості компонентів сучасного біологічного розмаїття.
Враховуючи наявність на території Лисогір`я цілісного історико-біологічного комплексу, виключну цінність самої Лисої гори відомої далеко за межами нашої батьківщини, а також вирішальну роль, яку зіграв у її збереженні Лисогірський форт, необхідно вимагати передачі земель унікального останцю Правобережжя (ур. Покал, о. Галерний), що поки не має заповідного статусу, під захист музею «Київська фортеця» із створенням Національного історико-культурного заповідника «Лисогір`я». Для цього окрім існуючої музейної території (119 га), необхідним є включення до його складу додатково 28.1 га озеленених схилів Лисої гори, 25 га території Багринових схилів, що становлять з Лисогір`ям єдине ціле, парку Покал площею 73 га, та території острова Галерний площею 41.6 га, в тому числі, 5 га акваторії. Саме музей, який вже опікується 119 га території Лисої гори, є тією установою, що найкраще може гарантувати недоторканість історико-культурних, ландшафтних пам'яток та унікального біорізноманіття Лисогір`я, а також поєднати ці завдання з постульованою «Генеральним планом Києва до 2020 року» необхідністю забезпечення рекреаційних потреб мешканців прилеглих масивів міста. Згідно положень цього основного містобудівельного документу, урочища Лиса гора, Покал та острів Галерний мають бути збережені від забудови у складі єдиної системи парково-рекреаційних масивів міста. Зазначимо, що музейний статус цих територій не вступає в протиріччя зі статусом цих територій, як об'єктів природно-заповідного фонду України (Посібник.., 2006). Окрім того вказані об’єкти мають можливість без вилучення у землекористувача (Національного історико-культурного заповідника «Лисогір`я») стати складовими створеного у 2007 р. Національного природного парку «Голосіївський». В разі створення такого об’єкту, він органічно поєднається із вже заповідними масивами Конча-Заспи і створить оптимальні умови для входження всіх згаданих земель до створеного у 2007 р. Національного природного парку «Голосїівський». Подібні комплексні природно-історичні об`єкти з рекреаційними зонами вже давно існують у багатьох країнах Європи. Основою функціонування таких об'єктів є чітке зонування території. Виділяється заповідне ядро, що стає недосяжним для масового відвідування. Ця територія забезпечує самопідтримання дикої природи урочища та слугує зоною наукових досліджень. Також виділяється зона екскурсійного обслуговування. Екскурсійні маршрути передбачають широке ознайомлення з історико-культурними пам'ятками та різноманітним рослинним та тваринним світом урочища в контексті необхідності їх охорони.
В умовах, що склалися необхідне всебічне інформування киян та гостей столиці про велику історико-культурну цінність урочища «Лиса гора» та прилеглих масивів Лисогір`я, пропагувати необхідність розширення музею та взяття усіх частин Лисогір`я під охорону. Необхідно також за можливістю якомога ширше використовувати екскурсійні маршрути Лисої гори, пропонуючи їх не тільки вітчизняним, але й закордонним туристам. Тільки таким чином можна виплинути на формування негативної громадської думки і як результат появу громадського протесту проти планів забудови урочища чи його окремих частин. Не завжди люди розуміють природної цінності Лисогір`я. Так, деяким здається, що Лиса гора, наприклад, сильно захаращена поваленими деревами. Зрозуміло, ці люди не усвідомлюють того, що природа це не доглянутий парк і не газон з підстриженою травою, а складна система взаємозв'язків, в якій немає нічого зайвого. Ці стовбури дерев слугують місцем існування безлічі живих істот. Вивезення повалених дерев – ударом по великій кількості видів тварин і грибів і порушення режиму урочища.
Що стосується засмічення Лисої гори та її околиць різними установами, то боротьба з цими порушеннями вимагає постійної уваги і контролю ситуації на місці, а реагування шляхом звернень до контролюючих органів з питань ліквідації «сніготайки», припинення забруднення «Водоканалом», тощо.
З метою попередження численних порушень з боку відвідувачів урочища музеєм "Київська Фортеця" відповідно до затвердженого положення про регіональний ландшафтний парк "Лиса гора" було розроблено та затверджено зонування об'єкту, режим поведінки на його території. Співробітниками музею при зустрічі з відвідувачам території, останнім видається спеціальний інформаційний аркуш з планом території та правилами поведінки (див. Додаток: Інформаційний листок). Втім, зрозуміло, що без належного механізму покарання таке іноформування не дає належного результату. Так, працівниками музею та співробітниками МВС регулярно затримуються громадяни, які здійснюють адміністративні правопорушення на території Лисої гори. Зважаючи на це необхідним є поновлення охорони території музею працівниками МВС, реконструкція обох постів охорони. За умови належної організації, охорона здатна боротися з такими небезпечними порушеннями як весняний пал травостою, що згубно впливає на цілий ряд видів рослин та тварин в урочищі, обривання квіток та зелених частин рослин з метою продажу чи в декоративних цілях, засмічення території, розпалювання багать в межах заповідної зони РЛП «Лиса гора», збір сушняку та вирубка дерев на паливо, руйнування валів під час військових ігор, проведення гучних гулянь в місячник весняної тиші тощо.
Необхідно провести ліквідацію смітників та зон розповсюдження чужорідних інвазивних видів (Parnikoza, Grechyhkina, 2008). З метою збереження та відновлення рослинного покриву здійснити заходи з розселення рідкісних видів флори, реінтродукції втрачених видів рослин та тварин, а також відновлення рослинного покриву в тих ділянках, де він повністю втрачений.
Потрібно також на всіх кордонах урочища, стежках та під`їзних шляхах встановити інформаційні аншлаги, впорядкувати місця для стаціонарного відпочинку.
Починаючи з 2012 р. на східному крутому схилі урочища у зв`язку з вирубкою дерев відпочиваючими, активізувалися ерозійні явища. Зважаючи на це необхідно розробити систему противозсувних заходів, які б одночасно не зашкодили степовій рослинності на схилах Лисої гори.
Необхідно також провести реконструкцію окремих елементів Лисогірського форту, але без шкоди для унікального рослинного та тваринного світу урочища (зокрема замазати деякі тріщини в кладці потерн та провести інші реставраційні роботи). Необхідно також увічнити пам’ять про оборонців форту у 1941 р. спеціальним монументом, який має стати звичайним об’єктом київських екскурсій.
Окремим завданням є розробка та проведення реінтродукції деяких видів флори на територію РЛП "Лиса гора". Проте така реінтродукція може бути успішною лише після встановлення оптимального природоохоронного режиму на території парку.