Дніпр

Левко Боровиковський

Над дніпровськими лісами

Ніч шатром розіп’ялась;

Дніпр з крутими берегами

Ніччю дуже розігравсь.

Понад берегом мохнатим

Сосни почали дрімати

Під пісні свого Дніпра.

Так над колискою мати

Спать дитину присипля…

Тихо! Сумно! Тільки часом

В пущі пугач закричить,

Тільки хвиля викрутасом

Плеще… й місяць четверить…

Місяць плава над лісами;

В курінях у рибаків

Вже давно нема огнів;

І святими ліхтарями –

Небо жевріє звіздами…

Дніпре, прадіду віків!

Срібним плеском хвиль глибоких

Розкажи мені дідів

Казку добристей високих;

Розгласи в далекий край

Славу давнюю Украйни

І князів святії тайни

Перед світом не скривай!..

Примітки

Вперше надруковано у вид.: Харківська школа романтиків, т. 1, с. 160.

Автограф зберігається в Відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. 68, № 2. Датується орієнтовно 1831 – 1932 рр. на тій підставі, що в зошиті з автографами твір стоїть на останньому місці, під номером X.

Подається за автографом.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 67 – 68.