Убійство

Левко Боровиковський

На заході раннє небо

Мов кров’ю залито;

Прийшли вісті до милої,

Що милого вбито…

Не на війні його вбито –

Затягнено в жито,

Червоною китайкою

Рученьки прикрито,

Зеленою оливою

Очиці залито.

Прилетіла зозуленька –

На головку пала,

Та випила оливоньку,

Та й заворкувала:

«Такі очі, такі брови,

Як у мого пана!..»

Десь узялась його мила,

Голубонька сива,

Та підняла китаєчку,

Та й заголосила:

«Чи ти, любий мій, упився,

Чи з коника вбився,

Чи за мною молодою

Гірко зажурився?»

– Я не впився, моя мила,

З коня не звалився.

За тобою молодою

Я не зажурився.

Сподобав я чужу жону –

Удівоньку милу:

Половили брати її

Та й звели в могилу!..

Примітки

Вперше надруковано у вид.: Харківська школа романтиків, т. 1, с. 159.

Автограф зберігається в Відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. 68, № 2. Датується орієнтовно 1831 р. на тій підставі, що в зошиті, де записані автографи кількох творів, «Убійство» має номер VII і стоїть після «Чарівниці», датованої 1831 р.

Подається за автографом.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 65.