Віщба

Левко Боровиковський

– Чомусь мій кінь вороненький

Не пив у криниці;

Чомсь брязнула на кілочку

Шабля край полиці.

– Вітер вінув проз віконце –

Шабля забряжчала;

Ніччю, синку, сніженьками

Криниця припала.

– Шибка, нене, не дзвонила;

Криниця – як слізка:

Певно, певно, моя мила

У чужого ліжка!

Кінь та шабля – моя віра:

Розгадав їх вістку…

Не плач, нене, пусти мене –

Привезу невістку…

Курск 1832

Примітки

Вперше надруковано у вид.: Боровиковський Левко. Твори, К., 1957, с. 109.

Автограф зберігається у Національному музеї в Празі, ф. Франтішека Челаковського. У кінці автографа зазначено місце написання і дату: «Курск. 1832».

Подається за фотокопією автографа (Відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. 68, № 6).

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 68 – 69.