1. О дай Боже! (А)
Юрій Федькович
Гой добрий вечер, тисовий столе,
Тисовий столе, славний суборе!
Гой пише, пише сам цісарь з Риму,
Скликає народ до Ветлегему.
До Ветлегему люде лічити,
Люде лічити, дани садити.
А в Ветлегемі темная нічка,
Пречиста діва в Ветлегем пішла.
В Ветлегем пішла, містом ходила,
У всіх ся жидів на ніч просила.
Невірні жиди нічліг не дали,
Пречисту діву з міста прогнали.
Прогнали вони ї в чистоє поле.
«Гой, Боже, Боже, ніжки мня боля!
Ніжки мня боля, мороз стинає,
Гой повертаю в вівчарску стаю.»
Гой стая, стая славная стала,
Славная стала, Христа нам дала.
У жолобочку сіна вязочка,
Сіна вязочка від морозочка.
Гой тани, тани, білий морозе:
У жолобочку Христос, син Божий!
А коло Христа кінь з воликом став,
Кінь з воликом став, просили Христа:
«Гой Христе, Христе, вроди нам сінце,
Вроди нам сінце, зелене винце!
Зелене винце, яру пшеницу,
Яру пшеницу, всяку пашницу.
Гой роди сінце волам рогатим,
Воли рогаті газдам богатим.
А ворон коня вельможним панам,
Вельможним панам, цісарским синам.
Зелене вино людем на закін,
Яру пшеницу в церкви на пристів.»
Всім господарям щастя, здоровя,
Щастя, здоровя, ще й вечер добрий
З господиночков, всев челядочков!
А в колядочку хоть меду бочку!
Всім господарям щастя, здоровя,
Щастя, здоровя, пробуток добрий!
Всім господарям, державним панам,
Державним панам, духовним отцям!
Аби ся мали, як земля мая,
Як земля мая, Пречиста в раю,
Що Христа носит, ще й Бога просит
Усему світу з води і з роси. Гой дай Боже!
Примітки
Друкуємо з автографу (аркуш звич. паперу, зложений fol., писано на 3 сторонах, без дати ані підпису автора), власність тов. Руська Бесіда в Чернівцях. На скілько можемо судити по почерку та правописи (Кулішівка з ъ на кінці), колядка писана ще в 1860-их роках. Пізніше Ф-ч переробив її на тон лірницької пісні і тілько сю другу перерібку втягнув до свого «Колядника». Друкуємо її зараз під Б.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 635 – 636.