16. Піснь утренна

Юрій Федькович

Як во утрех день зоряє,

Все Тебе, Боже, величає:

Гори й море, скот і птиця,

Все поєт ти: «Да святиться!»

Задля чого ж бо лиш люди

Не втворили свої груди,

Що їх любиш, їх тримаєш,

Їх дарами обсипаєш?

Отворімо ж ми їх, діти,

Прославімо Отця світа,

Чистим серцем нелукавим:

«Тобі, Боже, честь і слава!»

Примітки

Друк. Проскурка, 1887, стор. 15. В редакції 1872 р. її нема. Це вільна переробка звісної польської набожної пісні» Ф. Карпіньского: «Kiedy ranne wstają zorze».

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 525.