2. Я твій, Ісусе!

Юрій Федькович

Я твій, Ісусе, був і є,

Ісусе мій святий!

Ти твоєю ручкою дорогою

Від злого мене укрий!

Бо Ти по світі як ходив,

Казав до себе їх вести,

Ручки на них складав.

До кого ж має і тепер

Дитинка ся горнуть,

Як не до тебе, Спасе мій,

Як не у твою путь?

Хоч доокола темна ніч,

В Ісуса світлість є.

А хоч закличе Бог колись

Отця Татка на другий світ. –

Ісус солодкий та благий,

Отець усіх сиріт.

І Він дитятко сам веде

Святов свойов руков,

Тай каже: «Синку мій, не бійсь?

Я всіди є з тобов!»

Примітки

Друк. Проскурка 1887, стор. 5. В редакції 1873 р. цей віршик розпочинає збірку.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 517 – 518.