Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

2. Я твій, Ісусе!

Юрій Федькович

Варіанти тексту

Я твій, Ісусе, був і є,

Ісусе мій святий!

Ти твоєю ручкою дорогою

Від злого мене укрий!

Бо Ти по світі як ходив,

То діточки кохав,

То діточок любив,

Казав до себе їх вести,

Ручки на них складав.

До кого ж має і тепер

Дитинка ся горнуть,

Як не до тебе, Спасе мій,

Як не у твою путь?

Хоч доокола темна ніч,

Хоч вовк у лісі в’є, –

Дитинка ся їх не боїт:

Хоч вовк недобрий в’є, –

Дитина любить бо Христа,

В Ісуса світлість є.

А хоч закличе Бог колись

Отця Татка на другий світ. –

Ісус солодкий та благий,

Отець усіх сиріт.

І Він дитятко сам веде

Святов свойов руков,

Тай каже: «Синку мій, не бійсь?

Я всіди є з тобов!»


Примітки

Друк. Проскурка 1887, стор. 5. В редакції 1873 р. цей віршик розпочинає збірку.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 517 – 518.