5. Дитина на Господа уповає

Юрій Федькович

І дні ідуть і ночі йдуть,

Пригоди много вони ведуть;

Дитина ж їх ся не боїться,

Бо Господь добрий держить світ,

А Господь Бог татко отець наш є,

З-за нього все, що є, росте живе.

Дитина піде в ліс, у бір,

У лісі вовк, у лісі звір,

Гадя сипуща у корчах,

Чатує на дитинку – ах!

А воно нічо ся не боїт,

Бо Господь добрий держить світ.

Зійшлися хмари, грім гримить,

І блискавиця в них ся в’єт горить,

Кладе дитинку свою спати.

Бо Господь добрий держить світ.

Тому не боюся нікого,

Лиш Бога Господа одного,

Він має рай, Він має власть,

Він і дитині неба дасть,

Бо він тримає все на світі:

На нього уповають діти.

Примітки

Друк. Проскурка 1887, стор. 8.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 519.