Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

5. Дитина на Господа уповає

Юрій Федькович

Варіанти тексту

І дні ідуть і ночі йдуть,

Пригоди много вони ведуть;

Дитина ж їх ся не боїться,

Бо Господь добрий держить світ,

А Господь Бог татко отець наш є,

З-за нього все, що є, росте живе.

Дитина піде в ліс, у бір,

У лісі вовк, у лісі звір,

Гадя сипуща у корчах,

Чатує на дитинку – ах!

А воно нічо ся не боїт,

Бо Господь добрий держить світ.

Зійшлися хмари, грім гримить,

І блискавиця в них ся в’єт горить,

А добра, люба, мила мати

А то дитя лягає спати,

Кладе дитинку свою спати.

Вона нічого ся не боїт,

Вона ся нічого нічого ся не боїт,

Бо Господь добрий держить світ.

Тому не боюся нікого,

Лиш Бога Господа одного,

Він має рай, Він має власть,

Він і дитині неба дасть,

Бо він тримає все на світі:

На нього уповають діти.


Примітки

Друк. Проскурка 1887, стор. 8.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 519.