Гой видів бо я

Юрій Федькович

Гой видів бо я у Римі чуда много,

А в ґреків, кажуть, ще було єго більше;

Да що ми по тім? Що мені з чуда того,

Коли у горах, у наших горах вільше!

У Римі чуда з маймуру та з порфіру,

Та в гордих церквах та в препишних палатах;

А в горах ліси, а у лісах лиш звіри,

А під скалойов бухнина, ні-же хати.

А в ті бухнині чорні, чорнії очи.

Що би то я дав, аби в’ни сині були!

Щоб не світили зорями серед ночи, –

Бо хтось підоздрів, всі вже люде учули.

Примітки

Досі не друковане. Друкуємо з автографу (власність Просвіти, ut supra).

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 394 – 395.