«Сей світ однакий...»

Юрій Федькович

Сей світ однакий був і буде:

Святий та красний – давній рай;

Да не вдалися в нього люди,

І не удавсь їх обичай

По світа Божого законі.

Пішли у свою грішну путь,

Покинувши святого лона

Святої матери – і йдуть

Тепер до мети манівцями,

Що мали на попереки!…

Коли в’ни зайдуть? Вічний знає!

А доки зайдуть в’ни, а ти

Не вір їм, брате, орле, друже!

З людей ангелів не роби!

Тоді і серце не затужить,

Тоді й нечасові гроби

Не будуть землю укривати!…

Не вір їм орле, друже, брате,

Лиш собі самому!

А собі ще менше усіх!

А найменше тому,

Що тебе хоче одурити

Та божиться, брате,

Що він Бога ймив за ноги,

Що хоче шукати

Щастя-долі всьому світу!…

І премудрі і немудрі –

Всі Адама діти!

Примітки

Друк. Правда, 1868, ч. 10 – 11, стор. 116.

Щастя-долі всьому світу – Далі в перводр. пропущено очевидно один рядок.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 312 – 313.