Явір

Юрій Федькович

Стоїть явір над калинов –

Широкий лист обпадає;

Під явором калиночка,

А явір ї укриває.

На калині ягідочки,

На яворі анічого;

Така доля, пани-браття,

Чикає з нас не одного.

Літі криє від упалу,

Зимі листок розсипає,

Невигадану свою долю

Широкими укриває.

А та доля мальована

К соловію в гніздо гнеться:

Коло серця молодого

Як пташечка чорна в’ється.

Покинь, явір, покинь, бідний,

Пиху укривати,

Та вчи ліпше своє серце

Лишенько ховати.

Навчиш – добре, а не навчиш –

Усихай, небоже!

Хіба даром зеленіти? –

Пожаль тя ся Боже!

Примітки

Друк. «Руська хата», Львів і Чернівці, 1877, стор. 1. Перша часть тої збірки була надрукована у Львові вже 1876 р. Справлено тут по автографу автора (власність тов. Просвіта, піваркуш звич. паперу, писано лише по однім боці синім чорнилом, підпис автора червоним).

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 370 – 371.